Розділ 2

— Ха-ха нарешті гроші! — радісно викрикнула Тоня.

Ефект «Бойового стимулятора берсерка» закінчився.

— Так от, нам потрібен план. Так от, дрони — це дрібні чисельні створіння з низькою шкодою. Гранати якраз для них. Так от, подія буде проходити три години ха-ха, — продовжила говорити Тоня, відчуваючи побічні ефекти після використання симулятора, — Тому нам потрібно знищити або зловити якнайбільше низькорівневих дронів. Буде заключене обов’язкове перемир’я, тому роботи не будуть нас чіпати. Марен та Міс п стоять попереду та трощать все, що бачать. А Валерія у нас майстер зі знищення беззахисних створінь. Тому план такий — кожен сам за себе.

— Про яких беззахисних говорить Тоня? — спитала Марен.

— Тоня говорить про робота посланця. Одного робота. Тільки про нього. Не треба поширювати тут паскудні чутки про мене, — сказала Валерія.

— Просто у мене враження, що ти станеш безчесною, як Марен, якщо тобі не нагадувати про подібне, — сказала Тоня.

— У мене закрадаються підозри, що під приводом «Це все винен браслет» ти просто поводишся як козел, — сказала Марен.

— Неправда. Такій латній дамі не можна сказати нічого грубого, — відповіла Тоня.

— Слова латний не існує.

Існує.

— Такій залізній діві не можна сказати нічого грубого, — сказала Тоня.

— Не смій мене називати так більше ніколи! — почала кричати Марен.

Увага! масова втеча дронів почалася.

— Гаразд, Пухнастику, повеселитися з дівчатами та принеси мені кількох дронів, — сказала Тоня.

— Ти ж не серйозно змиваєшся перед початком події? — сказала Валерія.

— Пробач, проте у мене з'явилася одна ідея, яку погодила одна з корпорацій. Її можна здійснити лише під час дії перемир'я між сторонами, а я забув про неї. 

— Гаразд! Щасливо, — сказала Марен.

Тоня пішла до корпорації, що знаходилася в зоні 17.

— Так от план такий я буду продавати зброю що не працює, змінивши її опис втридорога.

— Це хороша ідея, ваша здібність стане нам в пригоді, — сказав один з менеджерів корпорації.

— Вальдерне, мені потрібна зброя і я зміню опис, — сказала Тоня 

— Моє ім’я Василь. Ми передали вам кілька сотень екземплярів.

— Гаразд я підготувала кілька описів та тепер мені знадобиться небагато часу.

Пройшло пів години.

— Все готово, — відзвітувала Тоня.

— Прекрасно. Ви не надто сильно брехали в описі?

— Переважно, проте в кількох я збрехав настільки сильно, що це легко сприймуть за правду.

— О ні, хтось з фракції роботів придбав вашу зброю, що коштувала 200 тисяч цілів.

— Бачте, я ж вам казав. Коли мені перерахують мої 10 відсотків?

— Ми будемо дуже раді продовжити співпрацю, проте є деякі проблеми з випла… Не зважайте.

«Гаразд тоді все вже закінчено? О, подія почалася, я на неї вже не потраплю? Чим би зайнятися самому? Піти читати книги? Піти учити усі оновлення й здібності що є в грі? Шукати місця для заробітку? Звісно так». 

 Тоня використала свій вільний час і зайнялася корисними справами. Жаль, проте вона нікому про це не каже.

— Якщо ніхто не буде знати чим я займаюся і що мені подобається ніхто не зможе мені завадити або зробити боляче.

— Мені тебе обійняти? — поцікавився Василь.

— Ні, не варто, а від вас я очікую продовження співпраці.

— Ви пов’язані зі сімома корпораціями та маєте знайомого в кожній. Чому ж тоді про вас ходять чутки наче ви днями нічого не робите?

— Імідж невдахи сприяє безпеці. Безпека ж сприяє розвитку.

— Звучить як повна маячня, проте гаразд.

Наступного дня.

— Життя ніколи не було настільки мирним, погодишся? — з посмішкою сказала Тоня.

— Цілком.

Тоня говорила з наймилішим та найбільш товариським створінням зі своєї групи — Пухнастиком.

— Привіт Тоню, хотіла б я сказати, що не рада тебе бачити, проте ти сьогодні виглядаєш дуже мило, — привіталася Валерія втомленим голосом.

— Прибережи лестощі, вже чула про стан наших компаньйонок?

— А що з ними?

— А ти не пам’ятаєш? Я подивився запис Пухнастика. Марен витягували звідти, поки у неї були сльози на очах, бо нагороди, виявилося, не вистачить, щоб виплатити її борги. Вона все ще стоїть та рюмсає.

— А Міс п?

— Бачиш, що у мене на колінах?

— Ти відновив одного з дронів замість того, щоб продати рештки? Точно ти ж кібернекромант, так до чого тут Міс п?

— Коли інвентар виявися заповнений у Пухнастика, вона не може заспокоїтися.

— Цікаво, слухай, мені потрібна послуга від мого друга я пам’ятаю, що погодилася, щоб кожен отримав свою нагороду, проте… 

— Ти про слова «Йдіть ви до біса, гроші за завдання мої, і тільки мої?».

— Це один зі способів дивитися на сказане…

— Це єдиний спосіб дивитись на сказане.

— Так от, — нетерпляче посміхаючись, наче при першій зустрічі з Тонею, Валерія продовжила говорити, — щоб відсвяткувати це дійство, я замовила одне досить дороге вино і випадково не подивилася на кількість і замовила шість пляшок замість однієї.

«Людина, що працює на “Землю у небезпеці”, точно не може випадково таке зробити», — думала Тоня.

— Тепер коли у нього є гроші він точно захоче якусь особливо жахливу забаву, — шепотіла собі під ніс Міс п.

— Замовкни, не буду я нічого з тобою робити! — відповіла Тоня.

Міс п розчарована.

— Ем, так от, про мої шість пляшок, я вже казала, що одну з них я хотіла подарувати тобі?

«Ага, аякже», — подумала Тоня.

Марен підійшла до Тоні.

— Так от, Тоню, що ти плануєш робити?

Тоня зайшла меню і випадково пропустила повідомлення:

Увага зона номер 17 захоплена, послуги в прикордонних регіонах вимкнено, включно з місцями видачі нагороди.