Розділ 1

Краще переспати, ніж прокинутися у 

віртуальній реальності без можливості виходу. Чекайте…

Тоня

Десятки гравців стояли перед входом до ворожої території. Місцевість була укріплена та її патрулювали роботи.

— Хіба роботи це не ворожа фракція? — спитала Тоня.

— Будь-яких роботів можна купити, вони називаються маріонетки, технічно ворожа фракція є гравцями, — сказала Валерія, — існує 8 фракцій та лідера обирають голосуванням, він отримує податки від заводів. Фракції складаються з корпорацій. Лідери корпорацій не збирають податки з підлеглих і є просто організаціями гравців, що зацікавлені в зароблянні грошей більше чим у збільшенні фракції.

— Чекай Валеріє, — сказала Тоня, — якщо ворожій фракції гравців належить наше місце появи початківців, хіба це не значить, що ми сильно програємо?

— Так, технарі, що є знайомими моєї подруги, мені казали, що у роботів трикратна перевага в маріонетках.

— Трикратна не п’ятикратна, ви готові для рейду? — спитала Pms.

— Тобі потрібно інше ім’я, я не можу тебе так називати привселюдно, — сказала Тоня.

— Але мені навіть техпідтримка дозволила його використовувати.

З невдоволенням на обличчі Тоня подивився, на Валерію.

— Не дивись на мене так Тоню. Я не лізу в справи іншого відділу.

— Гаразд, тоді, пройдімо по плану знову, — продовжив говорити Тоня, якого через досвід в іграх уважно слухали, — Ми проходимо 5 кілометрів на північ, лишаючи всіх високорівневих ворогів нашим союзникам. Коли доходимо до тилу, просто знищуємо низькорівневих роботів, поки нас не переможуть, та відроджуємося на головній базі. А, до речі, мені потрібно змінити точку відродження.

— Гаразд план непоганий, що може піти не так?

— Ось нащо ти це сказала, Марен? Тепер точно щось піде не так, хіба ти не знаєш, що в лайт-новелах такі фрази точно значать неприємності?

— Я сильно сумніваюся. До того ж неприємності після подібних фраз вже стало кліше та є не сильно модним…

Через дві години.

— Хто додав артилерію у гру?! — кричала Тоня сидячі в одному з артилерійських кратерів. Бо одна з восьми фракцій роботів помітили рейд та після артобстрілу відразу напали, знищивши чверть гравців.

— Я не знаю, але задрот, який писав код для артилерії, був такий радий, що нарешті придумав вирішення занадто повільних боїв у грі.

— Де Марен, та Зоя?! — спитала Тоня у Валерії.

— Хто така Зоя?! — Валерія теж сиділа в тому ж самому кратері, тримаючись руками за голову та не перестаючи кричати.

— Ну PMS.

— Поняття не маю, ми розділилися.

«Мені потрібна якась зброя», — думала Тоня.

 Схопивши найближчий камінь, Тоня кинула його в одного з роботів, що був у ближньому бою з одним із гравців 

Багряний фехтувальник 56 р. отримав 0 шкоди та був приголомшений на 1 сек.

Тоня розблокувала досягнення «За напівростків!»

— Чому вони вищого рівня чим в стартовому лобі?

— Той задрот з техвідділу розказував, що в реальності… — не встигла договорити Валерія, як Тоня почав кричати.

— ЦЕ КЛЯТА ГРА ТУТ ВСІ БЕЗСМЕРТНІ!

— Я ПРАЦЮВАЛА У ВІДДІЛІ HR! ДОСИТЬ КРИЧАТИ НА МЕНЕ. ЗРОБИ ЩОСЬ МИ ВТРАТИЛИ ПОЛОВИНУ ГРАВЦІВ!

— Хапай камені! Ми тікаємо в найближчий провулок!

— А якщо за нами поженуться?!

— У них є більші турботи чим 11-й та 1-й рівні! 

Зі сльозами на очах Валерія вилізла з кратера та побігла тягнучи Тоню за собою. Біжучи через сині провулки та кидаючись камінням в одного багряного рейдера, що бажав наздогнати їх, ці двоє змогли вибігти з оточення. Спинились вони, сховавшись в розваленій станції метро. Освітлення було тьмяним та автоматично з’явилося навколо персонажа.

— Нащо? Скажи мені, хех, нащо взагалі ви примушуєте людей займатися подібним? — Тоня не відчувала втоми від бігу, проте ігровий персонаж реагував відповідно його стану.

— Я сама дізналася про те, що у тебе немає кнопки виходу лише коли потрапила сюди. Під час нашої першої розмови, я справді вважала, що це просто подовжені ігрові сесії.

— Хех, гаразд, тоді просто продовжуємо слідувати плану. Я зумів поцупити кілька гранат з одного переможеного гравця.

— З переможеного? Тобто ти хочеш казати з трупа?

— Тут не можна померти. Тому з тіла. Мародерство основа доходу в подібних іграх. Хіба ти не знала? До речі, чому я бачу на карті зону відсутності боїв, хоч ми знаходимося на території фракції роботів?

— Бо їх фракція теж технічно гравці, тому ти можеш там вільно гуляти. І що ти казав про мародерство? Невже ти так швидко полишив свою людяність?

— Реальне мародерство та ігрове це двоє різних речей. Не дивись на мене, як на гівно, я говорю правду. До речі, це справді паскудне правило в грі, що після смерті можна втратити своє озброєння.

— Так просто поклади його в банк.

— Тут є банк? Тоді чого ми чекаємо? Вперед до нього!

Дуель розпочато

— Чекай там територія роботів не тягни мене! — кричала Валерія.

Витягуючи Валерію з темного тунелю метро, Тоня гордо кричала.

— Уперед! У нас секунд десять до того, як нас помітять та знищать!

Минувши десятки ворожих маркерів, вони двоє забігли у зону відсутності боїв. Щоб Валерія не побачила, Тоня активувала місцевий телепорт, що був зв’язаний з телепортом у зоні для початківців. Звичайно, між зонами відсутності боїв стояли телепорти, навіть можна було дозволяти іншим гравцям переміщуватися через нього.

Тоня заглянула в меню банка.

— Валерія?

— Що? — здивувалася вона, бо Тоня її відірвав від меню робота-бармена.

— Чому в мене є гроші на рахунку?

— А, це твої реальні гроші. Курс обміну один до одного. Одним словом, я не знаю яким чином, проте у техвідділу вийшло налаштувати відповідно місцеву економіку…