Розділ 4

Еллі 

Я стою на колінах. Вони напевно скоро болітимуть, але зараз я в шоці. Він щойно використав мене, як річ.

І це лише початок п’яти місяців. Але це — мільйон фунтів. За все життя я б таких грошей не заробила.

Це допоможе мамі. Цей чоловік — диявол. Він знав, що робить, коли заманював мене сюди.

Моя рука тремтить, коли я ставлю підпис на контракті. Щоки горять, я все ще відчуваю його сперму, що підсихає на обличчі.

І найстрашніше — мене заводить те, що сталося. Мої трусики мокрі. Ніхто й ніколи не поводився зі мною так. Я навіть не уявляла, що мені це може сподобатися.

Я не впевнена, що витримаю п’ять місяців. Він підписує контракт, кладе його на стіл і повертається до мене.

— Роздягайся.

Я вперше уважно дивлюся на нього. У нього кривий ніс — мабуть, колись його ламали.

Він у піджаку, штанах і сорочці. Очі — горіхового кольору, темне волосся трохи спадає на чоло. Красивий покидьок, і він знає про це.

Я залишаюся на колінах, знімаю футболку. Потім білий ліфчик, кладу поруч. Встаю, стягую взуття, потім джинси та мереживні білі трусики. Він знову сідає на диван.

— Підійди ближче.

Я не піднімаю очей, рухаюся до нього.

— Розсунь ноги.

Я підкоряюся, розкриваю їх.

Він раптово вводить у мене два пальці.

— Ти вся мокра, Еллі. Хто б міг подумати, що тобі сподобається носити мою сперму на обличчі? 

Я кусаю губу, щоб не застогнати.

— На коліна.

Я знову опускаюся перед ним.

— Відкрий рот.

Я відкриваю рот, і він засуває пальці глибоко в горло, поки в мене не виступають сльози і мене не починає нудити.

— Висмокчи весь свій бруд з моїх пальців.

Я облизую і висмоктую їх, смак не такий гіркий, як у сперми — трохи солодкуватий.

— А тепер, Еллі, що ти маєш говорити після кожного наказу?

Я не можу відповісти — його пальці все ще в роті. Він вганяє їх ще глибше, змушуючи мене задихатися. Я хватаю його за руку в паніці.

— Руки за спину. Негайно.

Сльози котяться по моїх щоках. Його пальці безжально рухаються в моєму горлі.

— Мені потрібно підготувати тебе до того часу, коли я трахну твоє горло. Думаєш, я зможу загнати всі 25 см?

Я хитаю головою, він висмикує пальці. Я видихаю з полегшенням, але тут же він стискає мою щелепу і знову пхає до рота — тепер три пальці.

— Відкрий ширше.

Я стараюся, він силоміць засовує їх до упору. Його рука тягне моє волосся вниз, змушуючи дивитися вгору.

— Ти мусиш навчитися придушувати блювотний рефлекс і ковтати все, що я дам тобі.

Я злегка киваю.

Він виймає пальці.

— Ти не зверталася до мене правильно. За всі накази. Підійди до дверей. Там стоїть вішалка. Внизу знайдеш тростину. Принеси.

Тростина?!

Що за хрінь?

— Так, Господарю.

Я швидко знаходжу і подаю йому.

— Замри. Ноги нарізно, руки схрести за головою. Зараз буде покарання. І ти його запам'ятаєш.

Я розсуваю ноги, зчеплюю лікті за головою.

Він піднімає тростину, і я не встигаю підготуватися — скрикую від першого удару.

Чую свист у повітрі, коли вдруге він б'є прямо по грудях. Очі наповнюються сльозами.

— Ні звуку, Еллі.

Я киваю і тут же виправляюсь:

— Так, Господарю.

Він б'є мене ще двічі. Я стискаю губи, намагаючись не видати жодного звуку.

Біль пульсує в грудях, хочеться торкнутися, але я боюся ще гіршого покарання.

Я кусаю губу, намагаючись зосередитися на іншому болі, щоб дихати рівніше.

Він бере мої груди в долоні, починає м’яко розтирати.

— Що ти маєш сказати?

Я піднімаю погляд, не розуміючи.

— В-вибачте, Господарю?

— Ні. Ти маєш сказати: дякую. За покарання.

— Д-дякую за покарання, Господарю.

— Розумниця. За ці п’ять місяців ти станеш чудовою іграшкою.

Він посміхається, щипає мої соски.

Господи, допоможи мені.

Я застрягла з чортовим садистом.