Розділ 2

Еллі

Я взагалі не розумію, що відбувається цього тижня. Власник квартири вручив мені повідомлення про виселення за тридцять днів. Бос звільнив мене. Потім подзвонили з банку і сказали, що я зобов'язана повернути кредит за машину протягом місяця

— Та що за хрінь?!

Наче на мені прокляття. Я оглянула свою квартиру. Невелика, але це мій дім. Точніше, був моїм. У заощадженнях є кілька копійок, але цього явно замало.

Попросити допомоги в мами я не можу вона живе на пенсію. Та й підселитися до неї не можна: у неї пільгове житло, і якщо я порушу правила, її виженуть.

Мені стиснуло шлунок, підступила нудота. Я провела руками по обличчю, зарилася пальцями у волосся і впала на диван.

Розплакалася. Потім витерла сльози й пішла вмитися. Немає сенсу зациклюватися на проблемах. Ну виселять опинюся в притулку чи будинку для бездомних. Найгірший варіант.

Вмившись, я знову сіла на диван і відкрила телефон — шукати вакансії.

Раптом пролунав дзвінок у двері. Я підстрибнула від переляку.

-Алло?

-Доброго дня, міс Гарлоу. Це Кріс. Можна піднятися?

Я нахмурилася.

-Здається, я ясно висловилася минулого тижня.

-Лише п'ять хвилин.

-У тебе є дві.

Я відчинила двері й стала чекати, поки багатенький посіпака підніметься сходами.

Ніколи в житті я не почувалася такою ображеною. Я не повія, щоб продавати себе за гроші.

Невдовзі з'явився Кріс. Я знала його всі вісім місяців, що працювала в кафе. Він приходив щоранку, крім вихідних.

-Дякую, що впустили,-сказав він з усмішкою.

-Дві хвилини.

-Можна увійти?

Я мовчки відчинила двері навстіж.

Він оглянув мою маленьку квартирку.

-Важкий тиждень?

-Звідки ти знаєш? — підозріло глянула

-Бо містер Нейт усе це й влаштував. Наступною буде твоя мама.

От покидьок.

-Та що з вами, блядь, не так?! Чого він домагається? Він же не зможе дістатися до моєї мами?

-Вибач, Еллі. Зможе. Її викинуть із житла. Гроші вирішують усе.

-Чого він від мене хоче? -прошепотіла Я.

Мамі потрібно залишитися там, де вона живе. Там їй комфортно. Вона завжди про мене дбала.

Після смерті батька ми з нею вдвох викарабкалися. Другого удару вона не витримає.

-Ти знаєш, чого він хоче. Він заплатить.

-Я не шльондра.

-Я знаю, що ні, — м'яко сказав він. Послухай, це лише на кілька місяців. Тобі заплатять. Якщо вкладеш розумно забезпечиш собі життя. Або просто візьмеш фінансового консультанта.

-Місяців?!

-Просто вислухай його, гаразд?

Я втомлено подивилася на нього і кивнула. Все одно в мене немає вибору.

Він взяв мене за руку, ніби боявся, що я втечу. Наче було куди.

Ми приїхали в багатий район міста. Він приклав палець до металевої панелі біля дверей, і ті відчинилися.

Він притримав їх для мене, а потім сам вийшов назад, щільно зачинивши за собою.

Паніка охопила мене. Я рвонула ручку, смикала двері але вони не відчинялися.