Розділ 60

Чи то я потрапила в гарну лікарню, чи то та деталь, яку я побачила на фото в Андрія, так повпливала на мене, але вже на наступний день мене виписали з лікарні. 

Коли я розгледіла своє фото на тому знімку, то не могла повірити. Спочатку не могла повірити, що реально це бачу, а вже потім не могла повірити, що він реально повісив моє фото в себе в кабінеті, де його могли побачити всі. Всі його клієнти, партнери, та навіть та сама секретарка. Чи можливо він знімав його кожного разу, як тільки хтось приходив до нього на зустріч в офіс? Ну не знаю, від нього можна очікувати різного, але того, що він буде гратися та ховати та вішати фото назад... Ну якось не вірилося в це.

Тоді виникало логічне питання - навіщо?

Саме весь вечір і всю ніч я думала про це запитання в лікарні. Не могла склепити очей, все ніяк ця думка не вилізала з моєї голови.

Саме ця думка в мене крутилася в голові після того, як я зрозуміла, що то не галюцинації й правда, але спочатку не могла вимовити нічого від шоку, а потім прийшов лікар і насварив нас. Сказав, що ми й так занадто довго тут сидимо і щоб Андрій виходив з палати. Тому ми й не встигли промовити одне до одного хоч слово. Просто пару секунд дивилися одне одному в очі. 

Чоловік тільки встиг посміхнутися та підморгнути мені, коли вже виходив. Але ці його рухи мене привели в деяке замішання. Або він підтверджував те, що я все правильно зрозуміла. Або це був черговий дурний жарт з його боку.

Повернувшись з лікарні, я відразу вклалася спати. Настя ще не повернулася з пар і тому в кімнаті було тихо. До того ж я вже була знесилена від думки про те, що це могли б значити ці дії чоловіка. Плюс до всього - як не крути, а ця кімната все ж краще, ніж палата в лікарні. 

Зі сну мене витягло якесь шурхотіння. Відкривши очі я помітила, що за вікном вже смеркалося, а джерелом шуму була Настя, яка приміряла якесь плаття та наводила красу на обличчі.

- Ой, вибач, я тебе напевно розбудила? - Дівчина помітила, що я підвелася на руках та обернулася до мене. - Як ти себе почуваєш?

- Та вже набагато краще. Голова трішки тріщить, але це напевно від того, що всю ніч не спала, а тільки зараз поспала. - Сонно промовила я та почала протирати очі, щоб повністю прокинутися.

- Це добре, що ти встала. Я вже сама хотіла тебе будити. Нам час вже збиратися. - Сказавши це, дівчина обернулася до дзеркала, щоб зауважити чи косметика гарно лежить на її обличчі й чи ніде немає проблем. 

- Куди це нам час збиратися? - Я не тямила про що вона. Тільки прокинулася,  а тут мені заявляють, що вже час збиратися та кудись йти.

- Як це куди? В нас сьогодні свято - ти повернулася додому! - З усмішкою на обличчі Настя підійшла до мене та обійняла.

- Це добре звичайно, - я теж обійняла її та поплескала по плечу, - але можливо сходимо іншого разу? -  Явно не хотілося зараз йти туди, де буде музика гупати мені по голові.

- Відмови не приймаються. До того ж у нас є ще один привід... - Дівчина загадково посміхнулася.

- Який це? - Здивовано підняла я брову.

- Лену вчора відрахували з університету. Офіційно - за погане навчання та провал на сесії. Ну а не офіційно ти ж знаєш чому. Так що вона більше нікому не зіпсує життя своїми підлими вчинками. - І в цей момент на крилах радощів дівчина почала танцювати по кімнаті, чим передала трішки настрою і мені. 

Все ж таки добре, що позбавилися від цієї змії, а то її отрута ледве не смертельна для всіх навколо.

- Так, все, збирайся швидко. Ось тобі, до речі, невеличкий подаруночок від мене. - Промовила дівчина та простягнула якусь коробку. 

Взявши її та відкривши я помітила всередині тканину. Розпрямивши всю цю штукенцію виявилося, що це чорне плаття. Таке елегантне і вишукане, що я тільки бачила такі на всяких заходах, де відпочивали селебріті. 

- Але ж це так дорого... Навіщо ти... - Це й справді було дорого, і я не розуміла навіщо дівчина купила це. Вона явно не багатійка, так що нащо розкидатися так грошима?

-  Заперечення не приймаються! Я хотіла порадувати тебе після всіх цих подій і після виписки з лікарні! Так що все, вдягайся та погнали! - Весело підстрибнула Настя, чмокнула мене в щоку та вибігла з кімнати.

Вже через годину ми сиділи в досить пристойному ресторані та розмовляли про всі події, які відбулися за час, поки я безтурботно собі спала в лікарні. Виявилося, що Лена зробила підлості не тільки нам з Настею, а і ще пару студенткам. Робила менші пакості чим нам, але факт залишається фактом - жертвами її гнилих вчинків були не тільки ми. Тому за сприянням Андрія викладацький склад швидко вирішив відрахувати її з університету. Про відрахування повідомили також мамі Лени. Ще вчора ввечері вона подзвонила Насті та вибачилася за те, що нагрубила їй та не повірила.

Також Настя розказала, що вона хотіла подзвонити моїм батькам та сказати, що я знаходжуся в лікарні. Але Андрій запевнив її, що немає сенсу лякати їх та краще про це замовчати. Адже причина була так собі, а мої батьки б могли інфаркт вхопити за такі новини. Тому я в думках похвалила Андрія та при зустрічі буде якось подякувати йому. Ох, щось я йому стільки подяк повинна, що аж не зручно ставало...

- Це ще не все... - Вимовила Настя, коли ми вже потрохи починали збиратися додому. - Є ще певний сюрприз...

- Та ти приколюєшся? Що це сьогодні за атракціон щедрості від тебе? - Засміялася я при цих слова але все ж зацікавило мене - що це за така велика кількість сюрпризів звалилася сьогодні мені на голову? Так, ми подруги, але навіть для подруг щось забагато добрих новин.

- Ну ти ж моя улюблена подруга! - Вигукнула дівчина та цьомнула мене в щоку, - до того ж витягла мене з депресії. Але потрібно зав'язати тобі очі, щоб сюрприз вдався сповна. - Дівчина вказала на чорну пов'язку, яку вона витягла зі своєї сумочки.