Розділ 55

Воу - воу, то мене так плющить від двох таблеток заспокійливого? Чи від того листа, який я прочитала і який мене ввів в шок? Чи можливо це комбо?

Буквально хвилину назад мене хотіла прибити дамочка на сцені, за ніби то мою спробу зірвати її концерт, а тепер я вже як глядач, прошу зауважити, в перший рядах, спостерігаю за шоу, яке тут розвивається на моїх очах. І вже цю дамочку хочуть прибити. Та якщо поглянути на реакцію залу, то охочих це зробити повно.І я одна з них. 

Це що ж виходить, якби не цей принц без коня, то я десь би зараз ридала в кутку універу від насмішок та сорому, який би полинув на мене. А спонсором цього сміху та насмішок були ми б з Настею. А все тому, що наша люба сусідонька Лена вирішила добити нас, і їй здалося, що нам мало того, що вона нам і так заподіяла, та хотіла включити під нами вентилятори, щоб... Ох, тільки від думок про те, що могло статися, у мене починає крутитися голова, а ноги підкошуються. Все ж таки потрібно буде подякувати Андрійку за допомогою. Яким би він козлом не був, але тут він явно врятував мою дупу від пригод.

Я думаю, що моя реакція була б набагато агресивніше та активніше щодо цієї кози на сцені, але заспокійливе дає про себе знати, і тому все те, що відбувається на сцені, я сприймаю більш спокійно, ніж могла б. А на сцені вирує вулкан, з якого кожної секунди вивергається лава. Добре, що ця лава струмує на нашого ворога Оленку. Нарешті на когось іншого, а не на мене. Бо я так і звикнути можу скоро, що у всіх бідах винна я.

Виявилося, що все це була постановою і цей спонсор ні чорта з нею не мав відносин, а просто грав роль коханого для неї, щоб підставити Лену та показати її сутність. Показати яка ж вона гнила та ница людина на самому ділі.

А саме цікаве було те, що попри всі факти, які озвучував цей Андрій, наша Оленка не здавалася та гнула свою лінію. Вона огризалася хоч і розуміла, що це фініш. Ніколи ще не зустрічала таких впертих людей. Жаль тільки що ця впертість була спрямована в таке не потрібне річище.

Я думала, що вона ніколи не здасться та не складе свою зброю у вигляді потурань інших та образ, але коли майже весь зал почав кричати, що їй не місце тут та і загалом в універі, то дівка розревілася і вилетіла з залу. Саме в той момент я відчула, що мені стає кепсько. Думка про те, що сталося б якби не цей чоловік і так гнітила мене, але вигуки та галас почали мене якось пригнічувати та давити морально. В очах потемніло і ноги більше не могли утримувати мене.

Я почала сповзати на підлогу і добре, що хоч Настя була поруч та підхопила мене за талію. Це стримало мене не впасти. Але краще я б впала та провалилася без свідомості, бо те, що сталося надалі, просто вразило мене та добило морально.

- Дівчинко, вистачить прикидатися, що тобі погано, - виголосив Андрій, як тільки помітив, що мені стало погано, - вже одна актриса зіграла свою роль. І ти бачиш чим все закінчилося? - Чому він так грізно дивиться на мене та промовляє такі слова, які я зовсім не розумію? Чому я актриса? І чому він мене порівнює з нею?

- Але ж... - Я хотіла щось сказати, але язик почав заплітатися і я не змогла продовжити своє речення. Все-таки мені було дуже зле. Але йому було напевно чхати на це. Бо він не шкодував мене. 

- Адже ти нічим не краще за цю бабу, що тільки но втекла звідси. - Що? Про що він говорить? Яке він має право таке говорити та порівнювати мене з цією дурепою? - Адже ти теж хотіла її підставити, коли дізналася, що вона зі мною. Тобі захотілося також уваги такого чоловіка, як я і ти почала активно протистояти їй всякими методами. Вона хоч і гнила, але навіть вона не заслуговує на те, щоб підставляти її та робити такі ниці вчинки!

- Я нічого не робила... - Ледве ворушачи губами промовила я, але напевно мене навіть Настя не почула, яка підтримувала мене за талію, що вже говорити про інших, які були на великій відстані для такого нечутного звуку.

- Я не потерплю, щоб тут, в цьому університеті навчалися люди, які бажають зробити підлість іншій людині. Тому я надіюся, що викладацький склад збереться та вирішить прогнати, як цю дурепу, яка втекла, так і тебе також! - Тицьнув він пальцем в мене привертаючи увагу всіх до моєї персони.

Ох, яке ж життя може бути непередбачуване... Тільки но я раділа, що нарешті не на мене лине цей ураган осуду збоку Андрія та інших, як відразу впала з неба на землю та заривалася під цю саме землю куди глибше Оленки...

І тут почалося просто пекло - всі хто був в залі почали тицяти в мене пальцем та кричати, щоб я звідси вшивалася і більше ніколи не поверталася. Гул ставав все сильніше і сильніше, а погляд Андрія був такий холодний в той момент, що мені моментально стало холодно. А потім жарко... А потім знову холодно... 

В якийсь момент я зрозуміла, що мене ніхто не тримає, тому що Настя відпустила мене і приєдналася до залу. Вона тицяла в мене пальцем і кричала, щоб я провалювала та вона знати мене не хоче. 

Що? Як? Як вона могла таке говорити? Адже вона знає, що я нічого не зробила поганого цій паскуді, яка втекла. Максимум видумала план з її мамою, щоб та насварила дочку та привела до тями. Але навіть там я не збрехала і все це було правдою. Навіть там я не втратила гідності своєї.

Тоді якого чорта Настя кричить мені та так нищівно дивиться? Чому вони всі звинувачують мене в тому чого не було? 

Мої ноги взагалі стали ватяні та не могли втримати моє тіло... Гул навколо не змовкав і всі щось кричали, сміялися... Голова почала крутитися неначебто я тільки но зійшла з гойдалки, тисячу разів перед цим покатавшись вниз-вверх... Перед очима почали виникати кола та майже відразу ці кола перетворилися в одне... В одне чорне суцільне коло, яке затягувало мене... А далі пітьма...