Розділ 49

Наступні два дні пройшли в підготовці до такого "грандіозного концерту", навіть деякі пари скасовувалися заради кращої підготовки. Здавалося б, що кожен студент та викладач, навіть якщо він не брав активної участі в підготовці, все одно робив якісь дії або думками перебував у цій веремії, яка тривала ці дні. По всьому універу та навіть в навколишньому дворі було розвішено плакати та рекламки майбутнього концерту.

- Оце дівка так запарилася! - Присвиснула Настя, коли ми наближалися до магазину, щоб купити продукти додому та побачили афішу навіть на вході до цього ж таки магазину. 

- Скоріше не вона, а її спонсор. - Виправила я подругу, тому що без підтримки Андрійка ніяких би плакатів не було. Максимум - оголошення Леночки про концерт. І то сумніваюся, що хтось би прийшов почути це запрошення, якби не містер дятел, який все це влаштовував.

- Ну так, щось я видала їй забагато авансів. Цікаво, невже вона буде так нахабно пертися на сцену та співати, щоб показати, яка вона невдаха? Адже вона не вміє співати. І навряд чи навчилася за цей тиждень.

- Ну воно таке хитре, що сумніваюся, що не продумала якийсь план, як обійти все це та вийти сухенькою з води. - В чому в чому, а хитрості в цієї дівки вистачало. 

- Ох, надіюся, що її підстава не буде виглядати таким чином, що вона всіх оглушить своїм вереском, а в сторону сцени полетять недогризки яблук та шматки обідів студентів. Тому що під роздачу попадемо і ми з тобою, і це хоч якось втішить нашу Леночку. 

- Сумніваюся, що вона буде підставляти себе. Не в її це стилі. Адже у наших з тобою випадках вона добре підчистила все, щоб ніхто не здогадався хто це зробив та ніхто не вийшов на неї.

- Так, вона в цьому майстер. - Сумно зітхнула Настя й опустила очі до підлоги.

- Гей, подруго, тільки давай не падай духом! Ти пам'ятаєш, що ми домовилися триматися і не вступати відразу з нею в перепалку?

- Так. Я пам'ятаю. Буду триматися. - І Настя вдарила кулачком в мій кулачок підтримуючи мене та закладаючи договір між нами. Договір сумирності та спокійності на злість тій змії.

***
Як не дивно, але підготовка з Леною пройшла доволі спокійно. Ну як спокійно, зважаючи на те, що могло б бути й що могло б на нас очікувати, то можна сказати, що вона була ангелом во плоті в ці дні. 

В основному вона займалася підготовкою до концерту з іншими, ну точніше удавала, що допомагала, а на самому ділі просто не заважала і всі робили те, що бажали робити та хотіли. Наш спільний номер з нею прорепетирували всього тричі й танці виявилися і справді просто пшиком. Я навіть в школі на дискотеках сильніше викладалася, чим тут. Потрібно було просто покрутитися та не поспішаючи зробити пару па. Адже пісня була якась лірична, про кохання дівчини до чоловіка. 

Саме це мене бісило найбільше. Лена не просто так вибрала цю пісню, вона хотіла нею донести до Андрія, як вона його кохає і що готова зробити все для нього. Показати, яка вона романтична та ніжна дівчинка. Фе, аж блювати захотілося від цього. Яка ж манірна і цинічна дівка. Так грає ролями, що актори в театрі так грати не вміють. Не туди вона вступила в універ.

Пару разів вона намагалася покомандувати нами такими методами, як щось принести або щось перетягнути, піднести. Коротше, це були маленькі прохання, але водночас навколо було повно людей, а казала вона зробити це тільки нам. Але саме головне це був її погляд - вона казала щось зробити й по її погляду було зрозуміло, що вона тільки й чекає, щоб ми вибухнули в істериці та зганьбилися на очах всіх.

Але потрібно віддати належне і мені й Насті - ми змогли гордо пройти через це випробування і виконати все, що вона просила і навіть ні разу не поцілити чимось в її довбешку, яка постійно щось молола.

- А ти мала слушність, дівчинко! - Щасливо промовила Настя, як тільки ми вийшли з останньої репетиції перед концертом. Вже завтра повинно відбутися це чудо. - Ти бачила, як вона нервувала коли ми просто робили роботу і навіть ніяк не виказували свої емоції під час цього? 

- О, так, - я усміхнулася дівчині у відповідь, - таке враження було, що під її дупою сковорідка, а вона яєчня, яка вже пересмажилася і яку потрібно знімати з пательні, але всі про неї забули, тож вона дуже скоро полетить в сміття через свою затхлість. - Вдалий план наштовхував мене на такі вирази, що аж самій не вірилося, що це вимовляю я.

- А ця сама пательня йде ось поруч зі мною! - Обійняла мене Настя в міцних обіймах.- Гарно ти її підсмажила!

- Ну головне завтра потерпіти й можна сказати, що місію виконано сповна й успішно!

Все ж таки головне випробування було попереду. Потрібно було наглядати за цією дурепою, щоб вона ніяким чином не виставила нас на посміховисько, і водночас зробити все так, щоб викладачі були задоволені. І Андрійко звичайно теж.

Про згадку про нього у мене виникали подвійні відчуття. З одного боку я хотіла вдарити його за те, що він був з нею і що яким непрохідним тупаком потрібно бути, щоб повестися на ЦЕ. А з іншої сторони я не могла стриматися від тої згадки, яка накривала мене хвилею відчуттів, які поколювали приємно все моє тіло, коли ми залишилися з ним наодинці під час першої зустрічі.

Я ніколи не переживала таких емоцій і всередині мене неначебто щось запалилося до цього чоловіка. Щось не зрозуміле і таке чуже відчуття. Але таке приємне, що на душі ставало приємно та млосно пекло в районі серця. І це почуття я не могла прогнати якимось чином, хоч і розуміла, яка він скотина. Як він показував, що вище мене та наочно приволік ту курку, щоб показатися мені, що влада в його руках. Його слова, які він писав мені та казав.

Але я пам'ятаю той його погляд розгубленості чи щось такого схожого, що виник у нього в ті пару секунд до дзвінка. І той погляд давав розуміння, що і в такого холодного і беземоційного робота, як він, є слабкі місця та він є все ж таки чутливою людиною...