Розділ 45

Я не стала показувати Насті те повідомлення від спонсора, тому що не було особливого сенсу показувати й це нічого б не змінило, а ще причина була в тому, що дівчина не знала, що сталося там в універі між нами і їй це і не потрібно було знати, нічого б це не змінило. А вона й так була розчавлена після розмови з мамою Лени. Сказала, що уявила і справді, якби її мамі так би подзвонили й вона б серед ночі мчала в інше місто, щоб знайти дочку та червоніти за її промахи. І вона категорично відмовлялася сприймати той факт, що ми все ж таки сказали правду і нічого крім правди. Хоч я і не могла звинувачувати її в чомусь, адже це вона витримала весь той бруд, який лився на неї. Хоча план був мій...

Ми вирішили з нею залягти на дно і поки що взагалі ніяк не реагувати на те, що відбувається навколо. Адже було зрозуміло, що якось підчепити наразі Лену не вдасться через захист з боку її бойфренда, а навпаки це могло спрацювати як бумеранг та прилетіти нам в носа та боляче вдарити з усієї сили.

Пару днів все було спокійно і ми були задоволені хоча б цим. Немає ніяких контрнападів на нас і то вже добре.

Настя сказала, що Лена так і не ходить в університет на навчання і ні разу не бачила її. Це для моєї сусідки було вдвічі образливіше, адже виходило, що мама Лени звинуватила її в тому, що це була неправда, а на самому ділі та донечка її й справді не ходила на пари. Але звичайно ж більше ризикувати ми не стали. Все і всі були проти нас.

Образи та підколи в мою сторону на рахунок тієї анкети в групі трішки стихли, і причиною тому була наша Оленка. Всі обговорювали пасію нашого спонсора. Як я зрозуміла по розмовах, то цей Андрій вже декілька років був благодійником університету та часто появлявся на якихось заходах чи урочистостях. Навіть ходили деякі розмови, що нинішній ректор хотів би, щоб після нього його місце зайняв цей Андрій. Хоча думаю навряд чи це потрібно людині, яка має свій власний міжнародний бізнес та спілкується з іноземними інвесторами. Але саме головне було те, що його ні разу не бачили в компанії жінок на заходах від універу або в інших містах. Тобто він не афішував свої відносини й тримав їх під замком. Але що сталося зараз? Чому він вивів цю курку у світ та наочно всім показав, що вона з ним і являється його другою половинкою? Чому він змінив свою тактику?

Дівчата заздрили Лені та бажали бути на її місці, а хлопці гордилися тим, що мали стосунки з нею або ще думали, що в них все попереду і така дівка ще поведеться на них. Коротше, всі почали обговорювати відносини статного нареченого та простої другокурсниці й всі не могли зрозуміти секрет успіху Лени.Всі робили ставку на те, що дівчина взяла хитрістю та змогла обкрутити навколо пальця чоловіка. І я б повірила в це, якби не була знайома з ним особисто. Таку глибу льоду так просто не розтопиш. Він був як крижина в грудневий мороз. Тримав спокійно оборону та міг вжалити так боляче, що людина, яка хотіла заподіяти йому щось не хороше або обкрутити, дуже б про це пожаліла. 

Я лежала на дивані після пар та в черговий раз перечитувала повідомлення від цього чоловіка, та не могла в який раз зрозуміти - нащо він мені це написав і які були його наміри, коли він це робив? Це все було зроблено для того, щоб попередити мене та захистити? Чи щоб попередити, що я ніхто, а він цар і вирішує мою долю? 

З думок мене вирвав удар дверей об стінку, удар був такої сили, що навіть тинькування злегка посипалося. Це влетіла в кімнату Настя.

- Гей, дівчинко, нащо ти розбиваєш нашу барлогу? Вона і так у нас ледве тримається докупи. - Вимовила я, як тільки побачила силует Насті в проході дверей.

- Ти чула про це? - Проігнорувавши моє питання сусідка відразу перейшла до самого цікавого, судячи з її оторопілих очей та швидкості з якою вона сюди влетіла.

- Про що саме я повинна була чути? - Закривши ноутбук зацікавлено спитала я не розумно кліпаючи очима.

- Про концерт.  - Концерт? Ну і чорт з тим концертом, в чому проблема? Хай виступає хто хоче, я не великий прихильник таких заходів. - Концерт імені нашої улюбленої Оленки. - А, ну тепер всі змінюється, тепер все повертається на триста шістдесят градусів.

- Як це імені Оленки? 

- Та отак це. Виявляється, що нашої Леночки не було в університеті на навчанні, тому що вона забажала влаштувати концерт та готувалася до нього та писала програму. День і ніч думала, як вразити студентів та зробити їм грандіозне шоу. Ну це по словах нашої кураторки. - Оп-па, оце тобі новина. Як сніг посеред літа на голову. 

- Навіщо це їй потрібно? - Я не могла второпати для чого цій дівці влаштовувати концерт для студентів, яких, я впевнена, вона ненавиділа та ніколи не хотіли б бачити в житті. А тут переживала про їх дозвілля? Ха - ха, тричі.

- Навіщо я не знаю. Але от можна мати певні здогадки, якщо знати хто благодійник, який підтримав цю ідею.

- Невже? - Ну не може ж це бути він, ну може вистачить вже? Тягає її з собою на заходи, витягує її зад від розлюченої мами, а тепер ще й концерт? Концерт її імені??? Що далі? Парад на її честь чи можливо політ літаків, які будуть вичерчувати в небі її ім'я?

- Так, він, Андрійко...