Розділ 41

Як не дивно, але цієї божевільної не було ні ввечері після того, як її мама подзвонила до нас, ні зранку, коли ми збиралися на пари. Ми очікували, що вона прибіжить з піною навколо рота та почне виламувати двері в кімнату, щоб розібратися з нами. Ми навіть підготували телефони та зарядили їх, щоб можна було зняти відео, як ця скажена нападає на нас. Хоч ми тепер і розуміли, що її новий бойфренд може прикрити її та всі її витівки, але все ж таки факти були б на обличчя - дівка була без мізків. І потрібно було відкрити очі на це, як і деканату, так і її новому партнеру.

- Її досі не було? - Це було моїм першим запитанням, як тільки я ввійшла в кімнату після навчання. Пари у Насті закінчилися раніше і тому вона вже була в гуртожитку.

- Як не дивно, але ні. - Дівчина здивовано поглянула на мене і знизала плечима.  - Або вона змінилася так різко за цей тиждень, що стала врівноважена. Або я не знаю що це...

- Ну я з нею знайома недавно, але теж очікувала, що вона відразу прибіжить сюди, як тільки поговорить зі своєю мамою.

Адже мама Лени або вже десь під'їжджає до міста або вже тут. Вночі в неї був потяг, тому найпізніше вдень вона повинна була бути тут.

Так ми й просиділи весь день в кімнаті, щоб не пропустити, як прибіжить Лена або щоб дочекатися візиту її мами. Тому що мама знала куди йти і якщо навіть дочка не взяла телефон, то могла б просто зайти сюди без запрошення. Думаю вахтерша впустила б її, якби вона розказала, що сталося.

Коли ми вже думали, що нічого цікавого не станеться за цей день, тому що був вже початок одинадцятої години, як на телефон Насті хтось подзвонив. Я якраз збиралася лягати спати, тому підскочила на ліжку від цього неочікувано пізнього дзвінка та викрикнула:

- Хто там?

Настя спочатку кинула погляд на телефон, а потім перевела його на мене і я побачила там повне нерозуміння ситуації.

- Та що там таке? - Мені не терпілося дізнатися хто ж там дзвонить. Для мами Насті вже пізно. Вона рано лягала спати та рано вставала. Невже це наша Оленка з'явилася на горизонті? Дивно, я думала, що вона прибіжить сюди, щоб наочно вилити весь бруд на нас.

- Мама Лени. - Промовила тихим голосом дівчина та почала кліпати очима.

- Та візьми, хто його знає що там сталося. - Можливо ця дурепа Лена не знайшлася і не відповідала матері, а та зараз серцевий напад отримає. Якщо так і є, то потрібно якось заспокоїти жіночку.

- Алло, - відповіла Настя і я зрозуміла, що вона включила гучний зв'язок на телефоні, щоб і я стала свідком розмови.

- Алло, Настя, це мама Лени. - Вимовила жінка грізним тоном. Дивно, чому відразу такий негатив на початку розмови?

- Добрий вечір. - Слухняно привіталася сусідка.

- Був би добріший, якби ти, Настя, не гралася в дурні ігри та розуміла, що кажеш дорослій людині! - Гаркнула жінка в телефон так, що якби дівчина тримала телефон біля вуха, то те б заклало на пару днів.

- А що сталося? Я не розумію... - Зам'ялася Настя та здвинула до купи брови хмурячи обличчя.

- А те, що ти своєю брехнею зірвала мене з місця, я кинула все господарство і примчала в це місто, неначе скажена. Дякую тобі величезне! - Чому вона так агресивно налаштована? Що сталося?

- Якою брехнею?

- Вистачить клеїти з себе дурепу!Те, що моя дівчинка розумніше тебе і краще навчається, не дає тобі приводу гнати не молоду жінку через пів країни, в задушливому вагоні! - Невже ця Лена щось наплела матері, що та тепер всю злобу кидала на Настю? - Чого замовкла? Соромно стало?

- Просто я не розумію про що Ви говорите...- Було боляче дивитися на дівчину зараз, тому що було видно по ній, що їй справді ставало соромно. Але не за те, про що казала жінка, а за те, що її зараз відчитували як якусь першокласницю. 

- Якщо моїй дівчинці дали кращу кімнату за зразкове навчання і вона там може жити одна, а не в купі з іншими, то потрібно брати з неї приклад, а не зводити на неї наклепи! Я хотіла з тобою поговорити віч навіч за такі дурні жарти, але моя дівчина попросила пробачити тобі та не зважати на заздрісників. Так що скажи їй дякую. Вона вміє бути достойною людиною в житті. На відміну від декого.

- Але це ж все не правда... - Почала протестувати дівчина, але жінка відразу перебила її.

- Так, все, вистачить мені цього! Я і так втратила через тебе час та гроші! Дуже тобі вдячна, Настя! Наступного разу думай, що казати, коли у твою голову приходить така дурня. Адже наступного разу над твоїми батьками можуть так само пожартувати. Якась чергова Настя. І тоді побачиш, як твоїй матері буде приємно від таких жартів.

Жінка кинула телефон, а на очах Насті заблищали сльози...