Розділ 35

ЩО? ЩО ЗА МАЯЧНЯ?

Я взяла закрила очі та відкрила знову, щоб впевнитися, що це не сонце, яке зараз світило на мене, та так нагріло мені голову, що мені можливо ввижалося чорт знає що.

Але нічого не зникло. Ні чортів придурок, який знову шкірив свої білосніжні зуби. Ні ця стерва, яка була настільки щаслива, що здавалося зараз лусне від щастя та посмішки, яка була на її пельці.

ЯК?ЩО?НАВІЩО? Всі ці питання крутилися в моїй голові та не було жодної адекватної відповіді на них.

Якщо я думала, що падати нижче, після того випадку з анкетою в групі вже немає куди, то зараз я розуміла, що це було початком. Початком мого краху. Зараз людина, яка зробила мені боляче, об'єдналася з людиною, яка мала величезний вплив на ректора та університет в цілому, і з якою я мала не надто приємну бесіду, могла так надавити на цього спонсора, що я точно не буду мати життя в цьому навчальному закладі. Та я могла не мати майбутнього взагалі в цьому місті. Адже судячи з усього він мав досить великі зв'язки по всьому місту. І міг одним лише своїм дзвінком чи словом комусь "порадити" не брати мене на роботу.

Я ледве стояла на ногах, тому що вони підкошувалися від хвилювання та жаху того всього, що творилося у мене на очах. Цей Андрій взяв мікрофон та почав виголошувати яскраві та розумні промови першокурсникам, а ця дівка дивилася на мене нищівним поглядом та посміхалася. Вона спеціально вишуковувала поглядом мене, щоб насолодитися моїм плачевним станом. Вона була як вампір - висмоктувала з мене енергію та впивалася перемогою.

Це тому вона зникла майже на цілий тиждень? Тому зачаїлася, щоб потім запастися підтримкою того, хто остаточно міг добити мене?

Ну чорт з нею, вона ще та курка, всього можна було очікувати від неї. Але якого біса він повівся на неї? Ну та гаразд ще повівся, але чому приперся сюди разом з нею? Чому приволік туди, де її бачила купа народу і де всі могли зрозуміти, що вона тепер його половинка? Навіщо йому це потрібно було?

Адже вона тільки пару днів назад була зі Стасом, отже явно не мала довгих відносин з цим Андрієм. Невже він такий не розбірливий, що готовий вести на публіку першу підстилку, яка попадає на очі? Готовий ризикувати своїм статусом заради того, щоб показати їй, що вона важлива для нього? 

Я розчарувалася в ньому. Хоч він і холоднокровний дурень, але я вважала його досить солідним чоловіком та розумною людиною. А тут вчинок якогось тюхтія, який не особливо дбає про свою репутацію. Адже зі слів Насті, то ця Лена не перебирала хлопцями. А вішалася ледве не на кожного. А тут он який ласий шматочок підвалив.

До речі, а де Настя? Я почала поглядом шукати її й майже відразу знайшла, вона стояла в пару метрах від мене і по її вигляду було зрозуміло - вона в такому ж шоку як і я в цей момент. Дівчина дивилася на мене і в її погляді читалося - "що тут відбувається? Яким чином це все можливо?". Настя розуміла, що такий поворот подій явно не дасть нам солодкого життя ні в університеті, ні в гуртожитку. За допомогою підтримки згори Лена буде прибирати конкурентів зі шляху. І вже навіть зрозуміло, які дві голови покотяться перші до її ніг...

Після солодких фраз наступило вручення залікових книжок та студентських квитків, і яким було моє здивування, що разом з ректором все це видавав він. Цей Андрій. Це черговий раз показувало, що він має вплив тут і стоїть в очах інших дуже високо. Якщо не вище ректора.

Я стояла і розуміла, що рано чи пізно черга дійде і до мене. І що мені прийдеться вийти на сцену та наблизитися до нього. Знову. Тільки цього разу в присутності такої великої кількості людей. А поруч стоятиме це стерво Лена, яка буде дивитися згори вниз на мене та показувати всім видом, що я нікчема.

Коли назвали моє ім'я та прізвище я спершу застигла і не могла зробити й кроку. Все це трохи нагадувало сон в якому мене з ганьбою вигнали з навчання. Те ж подвір'я, той самий Андрій... Від цього мій лоб укрився потом, а руки почали тремтіти.

Знову виголосили моє прізвище і я все ж таки взяла себе в руки та рушила вперед під пильним його поглядом. Він впізнав мене. Це було видно по його очах. Він навіть посміхнувся злегка куточками губ, щоб це могла помітити тільки я. 

Ректор потиснув мені руку та видав залікову книгу побажавши всього найкращого, а далі показав рукою пройти далі, щоб забрати студентський в нашого мега спонсора.

А може до чорта той студентський квиток? От навіщо він мені? На тролейбусах особливо їздити не планую, купувати квитки в кіно за повною ціною і сама зможу. Краще вже без нього чим знову прямувати до цієї людини, на яке моє тіло дивним чином реагує. 

- Вітаю! - Промовив вже знайомий голос, і я зрозуміла, що вже перебуваю біля Андрія. Якось ноги доплели мене до нього. Знову тіло жило окремо від мене, коли поруч знаходився ВІН. - Гідно навчайся, та завжди думай, що говориш, і тоді отримаєш ласий бонус! - Підморгнув він мені усміхаючись на всі тридцять два. 

Що?Про що він каже? Він кидає якісь подвійні натяки чи що?Чорт його знає...

 
Цікаво, чи він всім казав ці слова чи я була особливим гостем на цьому святі життя? Я не могла знати це. Але і тут він встиг на публіці, поки ніхто не чув, вколоти мене за те, що я маю довгий язик. Навіть тут він показав, що я всього лише мишка, яка повинна менше пищати, щоб отримати свій кусочок сиру. Але кусочок сиру в мишоловці. А мишоловка ця стоїть ось недалеко від нього та одними лише губами промовляє : "тобі дупа"...