Розділ 32

Що? Це він мені зараз погрожує чи що? І найголовніше, що я розумію, що йому нічого не варто виконати все те, про що він говорить, але я просто так не здамся. Можливо трішки буду думати, що кажу але точно не стану слухняною вівцею!

- Це ти мені погрожуєш прямо зараз? - Цікавлюся вже більш спокійним тоном.

- Та ні. Що ти, як я можу, просто озвучую те, що може трапитися, якщо ти не закриєш свій милий ротик. - І в цей момент він робить те, від чого я взагалі падаю в ступор, потім підіймаюся і ще раз падаю. Він проводить пальцем по тому самому "милому ротику". І робить це так ніжно, що я в осаді від цих дій.Я просто не кліпаючи дивлюся знову в його погляд, в той момент, коли його гарячі пальці торкаються до моїх губів.

Я не знаю скільки міг би тривати цей момент, якби він не підморгнув мені та не розвернувшись пішов назад присісти в крісло.І як мені на все це реагувати? Я за ці п'ять хвилин відчула такий спектр емоцій, який не відчувала протягом всього життя. З одного боку він прибивав мене своїми фразами, а в інший момент був такий ніжний, що його дії не ніяк не збігалися зі словами, які він промовляв.

- Так а що там сталося? Розкажи вже, якщо ти тут. Не витрачати ж мені просто так час на дівку, яка просто хотіла мені проломити голову моїм же фото. - І вказав на рамку, яку він забрав перед цим у мене.

Трохи вийшовши з заціпеніння я промовила:

- А нічого було відправляти свої самозакохані фото мені! Я писала "подяку" за твої бісові дії! А тобі все жарти!Думаєш, що все, до чого ти торкаєшся, то відразу стає золотом і інші хочуть поцілувати це місце, де ти доторкнувся? - Я вирішила взяти себе в руки й балансувати між спокійним тоном та твердими словами. Нарватися не хотілося на грубощі, але і поступатися теж не можна було. Тому що такі як він могли дуже швидко прогнути під себе.

- Дівчинко, ти знову починаєш грубити мені? Тобі потрібно показати наочно, що буває з тими, хто не розуміє слів і продовжує лізти на рожен? - А цей паскудник теж не бажає поступатися. Так можна і до вечора тут просидіти. А мене взагалі то там Настя чекає на вулиці.

- Окей. Це ти створив ту групу, коли ще навчався в університеті? - Я присіла на стілець та вирішила прикрутити свою завзятість. Час переходити до справи та дещо емоції приховати. Поки що.

- Ну допустимо я, що далі? - Зовсім незацікавлено відповів чоловік.

- А те, що через цю групу моє навчання в тому ж таки універі під великим питанням зараз.

- Яким боком до цього та група і взагалі - я тут до чого? - Здивовано промовив Андрій все ще пропалюючи мене нетямущим поглядом.

- Ну так це ти створив цю групу. І зараз вона керується тобою. Ну або твоїми людьми. Один чорт! - Якщо група ще в його впливі, то чхати ким вона зараз керується. Він власник.

- Ну а що там такого сталося, що ти прибігла аж сюди? Невже якийсь хлопчик написав, що у тебе класна п'ята точка і тобі це здалося надто нахабним?- Заржав цей "спонсор".

А він, як це не дивно, майже попав в ціль. Тільки от сальні компліменти тепер будуть далеко не він одного хлопчика... І не тільки щодо моєї п'ятої точки...

- Мене підставили. А потім зганьбили перед великою кількістю людей. А далі може бути ще гірше... - І в цей момент моя злість почала перетворюватися в усвідомлення того, що може статися після цього всього... І хвиля істерики почала добиратися комом до мого горла.

Не знаю що повпливало на нього - чи то він побачив зміну в моєму виразі обличчя, чи то страдницький голос, яким я вимовляла останні слова, але він перестав посміхатися та відразу став серйозним та зосередженим. І в цей момент я помітила, як почали грати жовна на його обличчі. На мужньому обличчі, можу я признати. Риси його обличчя загострилися і він перетворився в хижака, який був готовий до нападу.

- Хто підставив і навіщо? - Відразу наступило питання від нього.

- Сусідка по кімнаті... - Ледве переборовши хвилювання вимовила я. - Вона думала, що я хочу бути з її хлопцем, але це навпаки він чіплявся до мене та провокував. Ось вона і вирішила мені перекрити дорогу... Покарати таким чином... - Зрадницькі сльози почали виступати на моєму обличчі. Я змахувала їх раз за разом рукою, але вони ще більше накочували на мене.

Андрій встав та взявши серветки простягнув їх мені. А він все ж таки вміє бути добрим. Не завжди холодний покруч.

- Дякую. - Вимовивши подяку взяла серветку та промокнула очі.

- А звідки мені знати, що ти це не вигадала, щоб позбутися від неї та забрати собі ще більше місця в кімнаті. Так сказати піджати територію під себе. Ну і хлопця заодно. - От ця людина може бути або доброю або поганою? А то з ним як на американських гірках - то вверх, то вниз.

- Я вступаю в університет, добре навчаюся, щоб отримати стипендію, навіть той бісовий атлас взяла, що є доказом, що я хотіла навчатися. Еге ж, саме так ти писав у своєму зверненні до студентів? Адже тільки той хто хотів навчатися та тягнути навчання як осел міг отримати те чудо від тебе? - Не чекаючи його відповіді я продовжила. - І після цього всього я виставляю своє фото провокаційного характеру, отримую кпини від студентів, щоб потім надіятися... На що? На те, що прийду до тебе, пожаліюся, а ти такий принц на білому коні візьмеш та героїчно допоможеш бідній дівчині в такій ситуації? - З сарказмом промовляю я. Тому що я справді не розумію, яка може бути ситуація, щоб справді все це спрацювало. Навіть в фантастиці рідко бувають такі сценарії. - Якось виглядає дивно, тобі не здається?

Я побачила вперше за цей час, що він був в розгубленості. Напевно, теж зрозумів, що це виглядало абсурдно та досить таки не реально. Він обдумував мої слова. Але його роздуми перервав дзвінок телефону.