Розділ 31

Ви колись відчували у своєму житті ситуацію, коли ви дивитеся на когось або на щось і просто не може думати більше ні про що, крім об'єкта куди спрямований ваш погляд? Тільки на цей об'єкт зосереджена ваша увага і він є центром вашого всесвіту в цей момент? І Ви розумієте, що потрібно щось казати, потрібно щось робити але ступор настільки всесильний, що бере вверх над вашим мозком та свідомістю. Чи було у вас таке?

У мене це трапилося зараз, коли я прийшла висловити все лайно, що в мені накопичилося за ці три дні на людину, яка була хоч і не прямо але причетна до цього. І замість того, щоб втілювати задумане у життя, я просто стою та навіть не кліпаючи очима дивлюся на нього. На його очі. На те, як він палким поглядом пронизує все моє тіло та не дає навіть поворухнутися. 

- О, все ж так прийшла? - Подав голос цей Андрій. - А що ж ти мовчиш? В повідомлення була набагато сміливіше, чи язик проковтнула?

Ну що ще могло мене вивести з цього ступору, як не його нахабні слова, якими він знову повернув мене в реальність та відразу запалив ту суміш, яка вирувала в мені до моменту зустрічі з ним?

Опустивши очі додолу, я перевела подих і тільки хотіла вимовити як почула:

 - Що, коли побачила мене наяву, то відразу хочеш забрати свої слова назад та стати на задні лапки, щоб попросити пробачення? Ну давай, я чекаю. - І ця нахабна морда так задоволено усміхається, що відразу захотілося зарядити йому ляпаса за такі слова. Ось же самовпевнений індик.

 - Ти що думаєш, що я чергова підстилка, яких я впевнена тут приходить безліч, яка буде вішатися тобі на шию та розказувати яка ти мила лапочка? - Я почала активно жестикулювати та рушила на нього. Не можна показувати йому, що я маю хоч щось спільне з тими дівчатами, яких він зустрічає тут. Ну або де він там зустрічає їх? Чхати мені з високої дзвіниці де!

- Ого, а у нас тут цікавий екземпляр! Любиш показувати свої зубки, малятко? - Він все так само сидів в кріслі, навіть попри те, що я рушила на нього. Він зовсім не показував емоцій та був якимось аж надто спокійним. 

- Малятко? Ти кого тут малятком назвав? Яке ти маєш право мене так називати, дурню? - І справді, що він собі дозволяє? Спершу через нього я вляпалася в лайно, а тепер він ставиться до мене так, неначе я тут дівка на побігеньках? Взагалі від влади втратив нюх?

 - Окей. Набридли твої психи вже. Що в листі незрозуміло що писала, що тут прибігаєш, як істеричка кричиш. - Він відкриває шухляду в столі та щось витягує. - На ось, я свої обіцянки виконую.Забирай та пускай слину по мені вечорами. - І поклав на стіл переді мною те бісове фото в рамці.

- Ооо, те що треба!- Я відразу схопила ту рамку з фото та обійшовши стіл хотіла його вдарити по макітрі. Але не тут то було. В останній момент він перехопив мою руку, а іншою витягнув ту рамку з моєї руки.

Чорт! Я була надто повільна, та і видно, що і він не байдикує у вільний час. Відчувалася сила та спритність в його руках, хоч я і впевнена, що він явно не докладав великих зусиль, щоб мене зупинити. Якби він захотів то міг здавити мою руку так, що мені б прийшлося чимчикувати в травмпункт.

Але було щось ще, що вразило мене більше, ніж розчарування від того, що я не змогла втілити план в реальність. Щось... дивне. Моторошно дивне.Коли він зімкнув пальці на моїй кисті, то я відчула жар, який моментально від руки перемістився по всьому тілу. Я відчула щось схоже, як удар струмом. Що за маячня? Він тут сидить і цілодобово заряджається від розетки чи що це таке було?

Саме це відчуття послабило мою хватку і тому він так легко забрав мій трофей. Саме тому я стояла і не знала, що робити в наступний момент. Саме тому весь той запал, який ще буквально секунду тому був в мені присутній, вивітрився начисто. Спочатку цей погляд, потім цей дотик... Що сталося? Чому в моменти контакту з ним я ставала піддатлива та не могла віддати всі ті емоції, що в мені бурлили?

- Гей, ти що хотіла зробити? Зіпсувати мій подарунок? - Промовив цей дятел і відпустив мою руку, таким чином, щоб я трохи відійшла від нього. Що-що, а от його слова мене явно приводили до тями й від них я точно не мліла. Що не можна сказати про інші його дії...

- Та я тобі зараз той подарунок в ду... - Не встигла я договорити до кінця, як він одним кроком опинився біля мене та оповив своїм ароматом. Ароматом парфумів та влади. Саме аромат влади я відчула, коли він опинився в сантиметрах від мого обличчя.

- Краще подумай перед тим, як щось казати, дівчинко! Адже наслідки можуть бути непередбачувані, і тобі вони можуть ой, як не сподобатися...