Розділ 18

Я мчала з усієї сили на вихід з університету, щоб втекти від цієї ганьби. Від цих кпинів з боку моїх одногрупників та тих, хто зі мною на потоці. Я бігла не дивлячись під ноги й була покарана за це - зачепившись за одну зі сходинок я впала на асфальт та зчесала коліна та руки до крові. 

До душевного болю добавився ще й фізичний. Шкіру пощипувало на місцях подряпин, а на місці саден утворювалися краплинки крові. Але як би не було боляче фізично але біль всередині мене просто розривав мене на маленькі шматочки. Це було так боляче, що хотілося вити на весь голос. Невже люди можуть бути такі бездушні? Невже вони як стадо збираються та починають заганяти одну жертву в полон? Адже ми люди, не дикі звірі. Ми не повинні жити по інстинктах тварин. 

Я чула про багато випадків дивного поводження юного покоління, коли ще проживала у своєму містечку, але наочно, слава богу, цього не бачила. А ось тепер я сама стала жертвою цього незрозумілого булінгу. Та і за що я це отримала? Хіба я когось з них образила? Чи зробила комусь щось погане?

Не розуміючи причин такого поводження студентів та від душевного болю я так і залишилася сидіти там де впала, поки не відчула руку у себе на плечі. Піднявши погляд вгору я побачила дівчину, яку я десь бачила але не могла зрозуміти де саме. Щось знайоме обличчя дуже але точно не моя одногрупниця.

- Ось, тримай, - простягнула вона мені вологі серветки, - витри руки та ноги в місцях, де вдарилася, щоб не було зараження крові.

- Дякую, - промовила я ще схлипуючи та не до кінця заспокоївши тремтіння в тілі після істерики.

- Давай я допоможу тобі встати. - І ця рудоволоса дівчина взяла мене під одну руку та почала підіймати. Рана на одній нозі почала сильно щипати й було досить важко встати.

- Ай... - Скрикнула я коли спробувала перевести всю вагу на хвору ногу.

- Акуратніше. Тримайся за мене. Пішли в туалет і там зможеш вмитися та промити рани водою.

Обіпершись на свого рятівника і підстрибуючи на одній нозі я все ж таки дійшла до туалету та змогла дещо привести себе в порядку та заспокоїти ту істерику, від якої мої очі перетворилися на дві червоні кульки.

- Я Оля. - Представилася дівчина щиро всміхаючись мені та простягаючи руку.

- А я Аліна. Дуже тобі дякую, що допомогла мені. - Потиснула я її руку та усміхнулася наскільки було сил в той момент.

- Пусте. До того ж після такого випадку ти й так молодець!Добре тримаєшся.

Невже вона була в аудиторії в той момент?Невже вона бачила ту всю ганьбу, яка полилася на мене як помиї? 

Напевно, вона побачила німе питання в моїх очах, тому що в наступну мить додала:

- Так, я була там. Я все бачила, але клянуся - не сміялася з того, що там трапилося. Адже це просто жах... Вони були неначе дикі звірі які вирвалися з вольєра.

Події, які я намагалася блокувати в думках, знову повстали перед очима і нова хвиля істерики почала підходити до моєї свідомості.

- Не знаю що це було і чому була така реакція... Я нікому нічого поганого не зробила. - Я неначе виправдовувалася перед нею але просто було видно по очах цієї дівчини, що вона не хоче мені зла. Вона хотіла допомогти мені. 

- Я дізналася чому вони так почали кричати. Ну і я не знаю звичайно...

- Чому?Чому вони так себе поводили? - Перебила я її прагнучи дізнатися причину того бруду, який вилився на мене і від якого я могла відмиватися ще досить довго. Можливо і не змогла б ніколи...

- Ну краще я тобі покажу.

Діставши мобільний телефон дівчина почала щось відкривати й натискати на телефоні, повернувши його в мій бік вона промовила:

- Ось це стало причиною того чому це сталося.

Протерши очі від сліз, які знову застилали мої очі, я кинула погляд на фото, яке відразу було видно, як тільки я взяла телефон в Олі з рук. Це було моє вчорашнє фото з клубу, де я стояла на подіумі й провокаційно задерла одну ногу на жердину, яку використовували для стриптизу. Інша нога була витягнута вперед, а руки були витягнуті вверх та трималися за ту ж саму жердину.

Так, фото було провокаційне. Навіть дуже. Але, по-перше, це було зроблено тільки для приватного огляду, тобто для мене, а по-друге, в той момент нікого біля подіуму не було поруч і Лена зробила мені це фото. В той момент вона сказала, що це буде так сказати для того, щоб потім в старості дивитися на ці фото та згадувати, яка я була красива та сексуальна. Вона говорила мені компліменти й казала як і що куди поставити чи покласти, щоб фото були ще більш гарячі та сексуальні.

А тепер це фото було опубліковано в студентській групі знайомств, де всі охочі знайомилися одне з одним для дружби ну і більше, ніж для дружби... Але в основному там були спокійні фото без всякої перчинки. Чисто звичайні фото або взагалі якісь картинки замість фото. Тож моє фото там було, як білий голуб серед чорних ворон - відразу впадало в око. Привертало увагу. Зовсім не потрібну увагу...

Але це ще не все. Знизу під фото був підпис:

 
"Познайомлюся з гарячим хлопцем для веселого проводження часу. Ну ж бо, не соромся, напиши мені й ти відчуєш, що таке справжня насолода. Чекаю саме ТЕБЕ. Поцілунок від пекельної дияволиці."