Розділ 16

Наступного дня прокинувшись я мала чудовий настрій. Попри те, що була не приємна ситуація зі Стасом та з Настюхою, я раділа, що вчора так гарно потанцювала і трішки перемкнула увагу з навчання. Все ж таки потрібно більше відпочивати та виділяти час для себе. А за вікном до того ж світило сонечко, яке сповіщало, що це останні теплі дні цієї осені та скоро почнуться дощі та наступить похолодання.

Тому я вирішила надягнути блузку та коротку спідницю. Я відчувала себе жіночною та красивою в цьому наряді. До того ж попри те, що я не мала наміру з кимось познайомитися з хлопців, але сьогодні були чотири пари на потоці й це означало, що всі будуть знаходитися в одній аудиторії. Всі групи першого курсу будуть мати спільні заняття. Як не крути дівчинка всередині мене хотіла трішки відчути себе гарною та відчути увагу зі сторони. 

За всіма цими приготуваннями та наведенням краси я зовсім не помітила, як пройшло досить багато часу і я вже запізнювалася на пари. Прийшлося пришвидшуватися і навіть трішки бігти до університету. На щастя він знаходився всього в п'ятсот метрах від гуртожитку.

Влетівши вся захекана та червона від моєї міні пробіжки я помітила, що викладача ще не було, хоч майже всі студенти сиділи на своїх місцях.

Щаслива від того, що не отримаю привселюдної прочуханки, я зібралася йти на місце як тут пролунало:

 - Ой, хто це у нас тут такий... Солоденька, привіт! - Пролунало десь по центру аудиторії. Але хто саме це крикнув я не помітила.

Першою моєю думкою, було що таку фамільярність могла проявити тільки одна людина - Стас. Але я майже відразу викреслила цю думку, тому що він явно був старше першого курсу. А також навряд чи він би дозволив такі слова при такій величезній кількості людей. То він віч-на-віч зі мною герой, а коли навколо скільки свідків, які могла донести ці його слова Лені, то навряд чи він був би такий сміливий.

- Красуня, а ти сьогодні апетитна! Які плани після пар?

Та що ж це таке? Я почала вертіти головою на всю аудиторію та вишукувати джерело цього нахабства, яке вилітало з якоїсь пельки. Я так і встала як вкопана навпроти викладацького столу. Я явно не очікувала почути такі слова на свою адресу.

 - А ти гаряча штучка. Тобі потрібен такий же гарячий хлопець! Сходимо сьогодні повеселитися разом?

І в цей момент я зрозуміла, що ці всі фрази вимовляв не один хлопець, це як мінімум певна групка хлопців кидала мені такі вульгарні пропозиції.

Та що за чорт? Можливо як я поспішала, то спідниця задерлася або блузка трішки розстебнулася? Потрібно швидко це перевірити та виправити якщо що, а то сорому не оберуся.

Перевівши погляд спочатку на блузку, на якій всі ґудзики були охайно застебнуті в рядок, а потім на спідницю, яка не мала ніяких дефектів, я висмикнула з сумочки дзеркальце, щоб подивитися на себе та впевнитися, що все добре. Все було стримано і добре. Тоді що ж це за чортівня? Так, я хотіла трішки уваги, але не такої ж як оце...

- О, так, перевір всі свої соковиті частинки тіла, а то як я почну перевіряти, то прийдеться платити хабар мені, щоб пройти інспекцією. 

 І після цієї фрази вся аудиторія, а це приблизно людей п'ятдесят, вибухнула сміхом. Ще щось хтось кричав про мене та про мої форми, але це не було добре чутно в цій заглушливій суміші зі сміхів та белькотіння. І саме образливо, що приводом для цих сміхів та знущань була я, яка стояла посеред аудиторії на місці викладача, та була як мавпочка від якої чекали трюків та веселощів. 

Я відчула як зрадницькі сльози почали котитися по моїх щоках та обпалювати їх. Відчуття приниження та безвихідності накривало мене з головою та вганяло кожної секунди мене в прірву. Я ніколи не відчувала такого сорому як зараз. П'ятдесят людей витріщалося на мене, тикало в мене пальцем та насміхалося з мене невідь за що...

- Що тут за крики? - Позаду мене пролунав суровий тон викладача і це трішки вивело мене зі ступору в який мене завели ці вульгарні слова та кпини, тож я розвернулася та промчавши повз чоловіка вибігла з аудиторії.

- Маленька, ти куди помчала? Побігла підготуватися до нашої зустрічі? - Прозвучала фраза, яка стала вирішальним гвіздком в мою душу й відкрила дорогу до істерики, яка накрила мене як цунамі вже на виході з університету...
***

Хто бажає сьогодні ще один розділ? Поставте + і вперед!)

Підпишіться на автора, якщо не важко)Дякую!)