Розділ 12

Перші дні навчання пройшли досить непогано і я нарешті повірила, що вся ця негативна хвиля, яка почалася відразу, як я переїхала в це місто зупинилася і почалася позитивна хвиля. Тому намагалася триматися позитивної хвилі.

Я познайомилася з групою і виявилося, що й у групі та на моєму потоці по навчанню було більше хлопців. Але це і було зрозуміло, бо інженерія більше підходить сильній статі нашої землі, але також було достатньо дівчат.

Хоч ще особливо ніхто не встигнув подружитися одне з одним, але і негативу не відчувалося. Було видно, що всі прилаштовуються до нових умов, позаяк багато було студентів які як і я приїхали з інших міст та селищ. Ну і звичайно, специфіка навчання в університеті та в школі відрізнялася, починаючи від того що пари були тривалішими чим уроки, закінчуючи тим, що студентів, які колупалися в носі, відразу виганяли з пари, а не сюсюкалися як в школі.

В гуртожитку все теж начебто заспокоїлося. Настюха хоч і кидала постійно в мене злі погляди, коли я сиділа за ноутбуком але більше не лізла до мене з якимись претензіями. І хто її знає  - чи то затишшя перед бурею, чи просто їй набридло мене діставати. Я наділася на друге.

Лена дуже зраділа, коли дізналася, що в мене тепер є ноутбук і навіть попросила деколи позичати їй його, щоб шукати певний матеріал для навчання. Сказала, що вони з Настею купили один ноутбук на двох через пів року навчання, але у зв'язку з тим, що Настя майже ніколи не виходила з кімнати та постійно звантажувала різні фільми та серіали, то пам'ять на ноутбуці була на грані й до того ж він сильно гальмував, коли на ньому робити якісь проєкти. Вона навіть запропонувала мені платити певну суму за користування ним але я відмовилася і сказала що коли їй потрібно буде, то нехай звертається. Мене батьки завжди вчили ділитися всім чим маєш нагоду поділитися. А тут до того ж для блага - для навчання, тому вдвічі почесніше і плюсик в карму Лені. 

За ту ситуацію, що сталася вранці на кухні з її хлопцем, ми не говорили. Та і я так зрозуміла, що Стас розказав ту теорію, яка була озвучена відразу їй. До того ж я правильно зробила, що підтримала його версію подій. Тому що зараз я могла хоч і не дружити з Леною але досить тісно спілкуватися після пар та вона ділилася зі мною "досвідом" де і як що дешевше купити, хто що являє собою з викладачів та інші тонкощі життя в гуртожитку.

Помітно було, що Насті зовсім не подобається те, що Лена постійно зі мною контактує та приділяє увагу більше чим їй.  І одного вечора, коли ми з Леною сіли поговорити та попити чай, вона не витримала цього і просто сказала: 

 - Якого чорта ти з нею панькаєшся як з маленькою дитиною? Подивися чи вона ще не обкакалася! А то маленька взагалі безпомічна! 

Це тут вибух на макаронній фабриці стався чи що це так рвонуло?

 - А ти ревнуєш чи що? Чи чому так нервуєш? - Лена перевела погляд на сусідку та запитально підійняла брову.

 - Я? До кого? До цієї соплячки? Пфф...

 - Ну так а чого ти завелася?

- Бо кожного вечора ти якщо не зі своїм Стасом, то сидиш тут і вчиш жити цю малолітку. Набридло вже!

 - Ну так а що робити якщо ти нікуди не виходиш і нічого не робиш, крім як витріщатися на свої фільми та серіали? От ти, наприклад, завтра підеш зі мною на дискотеку потанцювати? - Лена пильно подивилася на подругу чекаючи відповіді.

Настя відразу зам'ялася і її войовничий запал відразу вщух.

 - Ні... Завтра не вийде. Справи у мене. - Промимрив пончик.

 - Хах, ну звичайно, справи... в тебе вже який місяць підряд справи. Ти нікуди не ходиш  і нічим не цікавишся. Аліно, а ти підеш зі мною потанцювати завтра? - І вона відразу з надією подивилася своїми карими очима на мене.

Я взагалі любила потанцювати й в школі завжди на дискотеках була не проти порухатися під жваву музику. До того ж це буде непоганий шанс зблизитися з одногрупниками, які я думаю повинні також бути там. Ну і взагалі трішки розвіятися від навчання.

- Залюбки! - Посміхнулася я та вже в думках думала, що одягну завтра.

 - Ну ось! Тепер ти бачиш чому я з нею спілкуюся більше ніж з тобою? Дівчина живе і насолоджується життям! Не сидіти ж мені з тобою дивлячись серіали та жуючи бутерброди!

Потрібно було бачити обличчя бізончика  в цей момент... Воно було червоне як помідор. І незрозуміло було - це від того що їй було соромно за те, що Олена її так образила, чи від злості, яка найближчим часом могла завалитися на мене...

***

Хто хоче сьогодні ще один розділ? Поставте, будь ласка, + для цього і погнали) А також якщо вам не важко - підпишіться на автора)Дякую!)