Розділ 9

На щастя чи на не щастя кави ми так і не попили. Не змогли знайти чайника серед цього безладу із зіпсованих страв та моїх недавніх поводирів, які привели мене в це місце - тараканчиків. 

Коли я відкрила чергову шухляду вони строєм побігли звідти. Я так смикнулася від цього, що весь вміст тієї шухляди випав на підлогу - виделки, ложки, якісь серветки й... УВАГА! Шматок ковбаси. Ось чому вусаті таємно переховувалися там. Вони влаштували собі свято на честь повернення чепурунів студентів.

- А ти у нас принцеска виходить? - З глузуванням у тоні спитала Лена, все ще досить дивно кидаючи погляди то на мене то на її Стасика.

- Та ні... але якось незвично бачити таких сусідів. Та ще й у такій кількості...

- Так нічого вставати так рано та не лізти туди куди не просять!

Це прозвучало з якимось двійним підтекстом... чи мені здалося?

В повному нерозумінні я вирішила покинути поле бою та взагалі піти в універ. Можливо хоч там буде більше адекватних людей. Та і тут намічалася шалена буря, коли я бачила, які погляди Олена кидала в хлопця і я розуміла, що краще мені втекти якомога швидше.

****
Швидко переодягнувшись та схопивши сумку я вибігла на вулицю. На годиннику була половина сьомої ранку тому я могла знайти якусь кавомашину та нарешті випити запашний напій та заспокоїтися після всіх подій.

Три випиті кави, година прогулянки по території університету і мої неври більш менш прийшли в норму та я змогла з більшим оптимізмом рушити в бібліотеку.

До того ж яким було моє щастя, коли я побачила що переді мною в черзі була тільки одна дівчина і більше нікого. Невже всім чхати на навчання чи просто всі знають щось таке що не знаю я? Чи можливо почалася моя біла смуга на спині довгої зебри?

- Це і все??? - Моя реакція на те що я отримала від університету як підручники. Адже якою вона могла бути другою ця реакція, якщо мені дали дві книги та ще один якийсь атлас.

- Ну так. А що тобі мало? - Бібліотекарка подивилася на мене спід лоба начебто я спитала як проїхати на космос.

- Ну я рахувала що у нас буде близько десяти предметів, не рахуючи ще деякі профільні. А тут тільки дві книги...

- Це все що виділяє університет. Бюджет урізаний і нових книг не закуповують, а старі зразки вже не підходять по навчальному плану. 

 - Якщо немає бюджету на нові книги, то як навчатися? Де брати матеріал? - Я  зовсім не розуміла, як це буде відбуватися. Після школи, де рюкзаки рвалися кожні пів роки від тяжкості книг, тут і пакет було б важко порвати з цим добром, що видали.

- Інтернет. Ось таке бачила колись раніше? - І ця в окулярах показує мені на ноутбук, який лежить на її столі. Вона з мене кепкує чи що?

 - Я то бачила але звідки мені це взяти? Чи можна ходити сюди й користуватися ним? - І я вказала ж на той же ноутбук яким вона тільки що хвалилася.

Потрібно було бачити її очі в цей момент. Вони й так були більше через окуляри, а тепер вони взагалі вилазили з орбіт. Певно це була її реакція на те, що посягнули на її. Хоча яке воно її? Адже це добро університету, а вона схоже привласнила вже його собі в думках.

- Воно то можна... - промимрила вона невпевнено, - але тут завжди такі черги за ним, що навряд чи вистачить часу на всіх.

Ага, так я і бачу це - сидить напевно тут та пасьянс розкладає, щоб скоріше пройшов робочий день.

- Так а як інші студенти навчаються? - Я хочу дізнатися, які тут взагалі варіанти навчання є. І чи взагалі вони є.

- Ну або купувати книги, але все одно не всі вони є в продажі або купувати комп'ютер та там шукати. Загалом все, йди, не затримуй чергу.

Ага, черга ще та - за мною тільки вітер, який проноситься від одного вікна до іншого. Ну та гаразд, більше тут я нічого крім негативу не отримаю.

Ну от виходить що я майже нічого не отримала з книг, не говорячи про те, щоб взяти найкращі екземпляри як я хотіла і для чого так рано вставала, так виходить що ранішня ситуація виникла просто через дві книги та незрозумілий атлас? 

Супер! 

Опустивши голову та тягнучи пакет зі своїм "величезним добром" я пішла мислити як мені навчатися і чи взагалі є у мене тут шанси хоч якось вижити в цьому світі підколодних змій та райдужного майбутнього...

***

Хто хоче сьогодні ще один розділ? Поставте, будь ласка, + для цього і погнали)