Розділ 8

Та вони тут всі ненормальні чи що? Спочатку один, який наче був без тями видає такі слова, що аж очі розширюються до нереальних розмірів, потім інша кричить неначе пожежа в корпусі. Тут справді гуртожиток чи можливо я сплутала двері та потрапила в божевільню? Ау, якщо так, то де тут вихід? Я на це не підписувалася!

Ну от чого його так кричати, що аж вуха закладає від цього вереску? Я забула і про цей сміттєвий бак, який простягав до мене свої мацаки й про те що мене так знатно нудило в цей момент. Навіть мій "приємний" залицяльник зупинив спроби обійняти мене та застиг як статуя в музеї. Статуя "неандертальця двадцять першого століття" - пронеслося в моїй голові. Ну так, внутрішній голос любив пожартувати навіть коли ми були на краю прірви.

Переводячи очі в бік цього крику я відразу в голові зрозуміла, що це жіночий голосок був. Аж надто він був писклявий. Неначе лобзиком по залізу різали.Бррр... Мурахи по шкірі. 

Яким було моє здивування коли я побачила на порозі цієї...хм, що воно таке? Друга частина кухні? Столова? Чи місце для збору п'яниць гуртожитку? Навіть не знаю. Так от, на порозі цього сарайчику стояла моя сусідка, та що Ленка і просто вбивала мене поглядом.

- Що тут таке???Що ви тут робите? - Пропищала вона більш рівним але все ж таки крикучим голосом. Не вистачало ще щоб зараз всі жителі гуртожитку позбігалися сюди. Оце буде посвята для мене з ганьбою...

- Та нічого такого...кицюня. - Я знову відчула запахи сміттєвого бака і зрозуміла, що це нещастя, яке стояло біля мене, відкрило свою пельку.

Кицюня??? Він тут до всіх дівчат так звертається? Він тут що - якийсь султан який має по п'ятдесят дружин???

Я просто стояла в ступорі від того всього що сталося за буквально...Скільки там пройшло?Хвилин десять? 

Лена переводила погляд то з хлопця, який за ніч перетворився з карети в баклажан, то на мене, прибиваючи поглядом. Чому вона так дивиться? Що я вже зробила такого, що вона така зла?

- Аліно, що тут відбувалося?Чого ти мовчиш неначе води в рот набрала??? - Звернулася вона до мене.

- Ну тут я можу погодитися з цим... хлопцем. Нічого такого... - А що тут ще було казати?  - Я просто зайшла зробити собі кави перед початком дня.

- Кави? - Вона здивовано примружила очі та почала пильно роздивлятися мої руки, явно шукаючи чашку з тією самою кавою. - І де ж ця кава???

- Киця, ну чого ти так злишся?Я хотів допомогти знайти дівчині чайник... Вона ж тут новенька - нічого не знає.

Що він верзе? Який чайник він хотів допомогти мені знайти? Це ми як би його шукали? Обійнявшись як сіамські близнюки та в чотири руки шукаючи?

Але я вирішила підіграти йому. Адже якщо він називає її "кицюня", то можливо це той Стас про якого вчора бізончик питав у Лени? А якщо це так, то краще підіграти, бо що казати? Казати що її коханий так її любить, що з перепою чіпляється до дівчат? Ну ні, два вороги за два дні це аж занадто...

- Так. Це правда. Я ледве знайшла кухню. А без кави я не можу почати свій день. Добре, що тут був Стас і згодився мені допомогти знайти чайник. - Промимрила я удавши жалісливе лице неначе що я така дурненька навіть чайника не можу знайти сама.

- Який Стасик молодець!Ну то давайте втрьох поп'ємо кави. 

Лена видавила посмішку але вона видалася така штучна, а очі горіли таким вогнем, що я запідозрила, що тут щось не чисто...

***

Ох, і не солодко нашій дівчинці в перші дні навчання та з такими жителями...
Підтримаємо її? Зірочка, коментар дадуть мені зрозуміти наскільки ви підтримуєте її)Також підписка на автора теж було б приємно)Дякую!)