Розділ 7

Перші емоції - шок. Повний шок, який паралізував моє тіло від п'ят до кінчиків пальців. Я не очікувала, що це "тіло" прокинеться, поки я буду перебувати в цій кухні. Адже коли я зайшла, то воно мирно сопіло собі та навіть не подавало особливо знаків життя. 

Але досить швидко шок змінився злістю. Це ж якого...вибачаюся, чорта, воно так кричить позаду мене коли я не бачу його та ще й такі слова вимовляє? Соковита??? Я звичайно розумію, що було одягнута не в паранджу, але ж на мені й не був одягнутий купальник. Шорти та футболка - досить пристойний одяг, хіба ні?  Чи вони тут всі такі дикі, що одна кидається з порогу з кулаками, а інший каже такі слова незнайомій дівчині? 

Розуміючи що з такими хижаками потрібно боротися їхніми методами ж, я повільно розвертаюся до цього аборигена і тут моя планка адекватності падає ще нижче... Це тіло, яке лежало на столі, зараз усміхається мені та підіймається з крісла. Але скажу відверто - виходить так собі. Кожного разу після спроб встати його хитає та він тримається за стіл на якому пару секунд назад лежала його голова. 

Тепер розумію чому він хропів тут. Червоні очі, пом'яте обличчя та розхристаний одяг - явно ознака того, що вчора був веселий вечір, а можливо навіть і ніч з друганами та алкогольними напоями. Тільки після таких колаборацій виникають такі витікаючи наслідки, які я мала честь тільки що лицезріти.

От скажіть мені, будь ласка, на що розраховують хлопці коли у такому вигляді намагаються познайомитися з дівчиною? От скажіть, від чого я повинна падати в неймовірну насолоду перед ним? Від його пом'ятого лиця, яке червоне і таке враження, що на ньому спали всі коти району? Від перегару, який несеться з рота, хоч між нами і є певна дистанція? Чи від такого неймовірно привабливого та приємного компліменту як "соковита дівка"? А якщо міксанути все це "добро" разом, то виходить просто шикарна картина лицаря двадцять першого століття! Дівчата, хто там сумує від самотності та нестачі емоцій у вашому житті? Можу завернути вам тут бандерольку та відправити по вашому адресу, бо така компанія мені явно не подобається!

До того ж ця компанія вирішила моє мовчання сприйняти як за згоду і вже чомусь направляється в мою сторону, ледве вставши на ноги. Боже, шоста ранку на годиннику, цьому хлопцю... Хоча хлопцем його важко назвати, бо це вже більше чоловік зрілого віку, яких можна дуже часто знайти на вокзалі по кутках, але я розумію, що по віку він хлопець ще, бо максимум це шостий курс навчання, якщо його пустили в гуртожиток, а це десь максимум двадцять шість - двадцять сім років. От скажіть, яка насолода в тому алкоголі, якщо хлопець після нього перетворюється в незрозуміло що, а манери так взагалі варварські стають. Ніколи цього не розуміла... Так ні ж, він напевно думає, що він зараз неймовірно красивий та елегантний чувак, який вирішив вчепити дівку. Та ще певно я маю ще й підстрибувати від щастя від того як мені пощастило з ним. 

Фе!Бридко!

А в той час це чудо наближається вже до мене і я відчуваю, що зараз настане друга хвиля моєї слабкості. Адже хоч холодна вода трішки й допомогла але цей перегар та піт від нього підмучує мене знову. От і що робити? Відвертатися до раковини та підставлятися під удар чи вивернути той не перетравлений вчорашній млинчик на цього красунчика? Все одно ситуація особливо гіршою не стане для нього, після його запашків. 

- Крихітко, ти чому така скована? Йди обійму тебе! - Промовляє це нещастя та простягає граблі до мене, щоб виконати свою обіцянку.

А я стою і важко дихаю, бо з однієї сторони шлунок вже натякає на швидке виверження, а з іншої ці руки, які тягнуться до мене як лапи чудовиська з прірви. 

- А що тут відбувається, чорт візьми? 

Крик, який позбавляє мене хоч якихось рухів та сковує тіло...