Після появи Лени атмосфера в кімнаті стала більш спокійна. Хоч і приязною її не можна було назвати. Бізончик постійно кидав в мене нищівні погляди, якщо я намагалася зробити будь-що, що виходило далі ніж просто сидіти на ліжку. Чи то я чайник хотіла підігріти, чи то сходити в туалет - все це супроводжувалося поглядом який просто вбивав без слів. Я відчувала, що вона б завершила те, що хотіла зробити до появи Лени, але якимось дивним чином поява сусідки стримувала її. Дивно...Невже Олена мала такий великий авторитет над нею чи вона просто придумувала план, як мені помститися чим сильніше?
Але мені було байдуже адже тепер я мала хоча б одного союзника в цій маленькій задушливій кімнатці, так що пішла спати з більш-менш добрим настроєм.
На наступний ранок прокинувшись з дещо занімілим тілом, тому що ліжка в гуртожитку явно не були такою периною як вдома, я вирішила не засмучуватися, бо як справу почнеш, так вона і буде тривати надалі. А я б не хотіла проходити як мінімум чотири роки з кислою фізіономією та пом'ятою, як машина після ДТП.
Так, як театр починається з вішалки, як у тому відомому виразі, так університет починається з отримання книг в бібліотеці. Тож моїм планом відразу стало сходити в бібліотеку, щоб виловити більш менш хороші книги. А то батько розказував мені, як можна залишитися з книгами з видертими сторінками та замальованими словами, якщо припертися надто пізно.
На годиннику була шоста ранку і мої сусідки ще мирно сопіли собі в ліжках. Тож я вирішила, що ще маю трішки часу, щоб сходити на кухню та зварити собі каву перед походом в університет за книгами. Це було моєю ранковою традицією вдома, тож я вирішила хоч щось залишити з минулого життя.
Вдягнувши футболку та шорти, адже в кімнаті було надто жарко для штанів, я почимчикувала шукати кухню, адже вчора так і за всіма подіями й лягла майже голодна, змогла тільки відрити один млинець, який чудом вцілів після атаки моєї "милої" сусідоньки.
Їдучи в гуртожиток та і завчасно прочитавши відгуки всіх студентів, які жили раніше тут та проживають нині, я зрозуміла, що не варто очікувати СПА салонів та номерів люкс класу. Та я і не була якась пещена в цьому плані. Ми з батьками жили в будинку якому було вже шістдесят років і на ремонт особливо не вистачало коштів. Цей будинок дістався ще від дідуся моєї мами. З того часу був невеличкий косметичний ремонт але це була більше ілюзія того, що це ремонт. На самому ділі це була спроба підтримувати більше менш гарні умови для життя.
Але я зовсім не очікувала побачити обдерті стіни, сморід сигарет та тарганів, які колоною чимчикували кудись.Таке враження, що як і я вони теж прокинулися та йшли на сніданок в їдальню.
І знаєте що я вам скажу? Ви не повірите але я попри те, що боюся цих вусатих але пішла за ними, адже не будуть же вони так дружньо бігти просто кудись без причини? Яким було моє здивування, коли я як відсталий турист від групи, відкрила двері куди вони промчалися та знайшла... кухню.
Я спочатку була в шоку від того, як таргани допомогли мені цим своїм маршем знайти те, що без них я б шукала добрих пів години. Але потім оцінивши весь стан я все зрозуміла. На плиті стояла якась каструля чи то з макаронами, чи то з картоплею. Зрозуміти було важко, адже воно засохло та перетворилося у тверду масу. А поруч була сковорідка з якоюсь рідиною. І від цієї рідини так тхнуло, що не було сумнівів - це тут стоїть вже не перший день. Фу, мені на голодний шлунок та після важкої ночі стало кепсько і я помітила двері які виходили по сусідству з кухнею. Я не довго думаючи, сподіваючись, що це може бути туалет, штовхнула двері й швидко забігла туди.
Скажіть мені, коли я відкрила цей ящик Пандори?В який момент? Сусідка, обдертий гуртожиток, пом'яте тіло, таргани...
Адже в цій кімнаті розміром два на два метри стояв стіл та раковина для миття посуду, але це було не саме головне. Родзинкою на цьому подарунку був хлопець, який сидів на стільці та зіпершись руками на стіл спав.
Це що могло таке трапитися, щоб заснути за столом та проспати в такому положенні всю ніч?
Я б не хотіла знайомитися з ним або привертати увагу але я розуміла, що якщо зараз не окроплю себе холодною водою, то може трапитися конфуз з моїм шлунком після зустрічі з кухнею.
Як тільки можна тихіше я пробралася до вмивальника та тихо включила воду. Вмила обличчя та вже хотіла направлятися назад до кімнати, чорт з нею з тою кавою, десь в кавовому автоматі куплю, як тут пролунало:
- Ммм, яка соковита дівка тут у нас. Познайомимося ближче?