Розділ 5

Вищир на обличчі, піна біля рота та очі які випадають з орбіт - не найкраща картина яку б хотілося побачити, згодні?До того ж якщо це не просто картина, це майже центнер живої маси, яка рухається на вас та загрожує задавити, не залишивши й мокрого місця...

Ех, а ми з вами тільки познайомилися, подружки... Ну не згадуйте поганим словом, запам'ятайте Алінку веселим добрим гномом...

- Дупа тобі соплячка! - Вона вже майже біля мене, заносить руку для чогось...напевно для удару, і тут несподівано:

- Що тут відбувається? - Звучить десь збоку, десь збоку від цієї "машини", яка атакує мене. 

І тут відбувається якесь диво - "бізончик" зупиняється, опускає руку якою замахувалася на мене та повертається в бік цього голосу, який врятував мене від вірної смерті.

- Привіт Лена. Як справи у тебе? - Це справді говорить ця баба, яка секунду назад хотіла мене вбити просто за те, що я тут? Звідки цей милий голосок прорізався у неї?

- Та у мене то нормально все, а ось тут що відбувається таке?Судячи з гуркоту, явно не дружно обійнятися ви зараз хотіли. Я правильно зрозуміла, Настюха?

Настюха? То цю скажену звати Настя? Тільки після пів години часу, після погроз та майже всього з'їденого мого провіанту цією Настюхою, я дізналася ім'я "цієї" від іншої людини? Просто супер!

- Та просто розказую малявці, що тут і до чого. Вона ж новенька, нічого не розуміє. - Промовляє Настьона та кладе мені ніжно руку на плече. Ну як ніжно... Воно то збоку може видатися що ніжно, а взагалі я переживаю за цілісність моїх кісток після її "дружніх" обіймів.

- О, то тебе відправили до нас жити?

- Ну, так. - Промовила я найбільш приязним тоном після всього що сталося.

- Прикольно!Мене звати Лена!А тебе як?

 - Аліна.

- Приємно! Я так зрозуміла з Настюхою ти вже познайомилася ближче чим потрібно було? - Говорить моя нова сусідка та вказує на руку Настюхи на моєму плечі.

- Так. Вона мені показує, що де можна покласти та як освоїтися тут.

Я хоч і хотіла б зараз стукнути цього "пончика" вішалкою для одягу, але не буду щуром і не буду казати, що тут тільки що було і головне, що могло статися. Не хочу налаштовувати й іншу сусідку проти себе. До того ж вона судячи з усього адекватна. А з Настьюхою ми ще поговоримо.  Попереду ще скільки років разом...

- Ну й добре! А то нам останнім часом тут вдвох сумно було. А так хоч трішки щось зміниться!Так, Настя?

- Еге ж ... Тепер як почнемо веселитися на повну котушку, - вимовляє з сарказмом, - як пройшло побачення? Ти ж знову ходила до цього?

- До Стаса, а не до "цього". Я знаю, що ти ревнуєш, що я тепер мало часу проводжу з тобою подруго, але ти не ревнуй. Він просто неймовірний! Кохання мого життя!

- Ага... Кохання...Два тижні пройшло, а вже кохання? - Промовив "бізончик" вже відпустивши мене та прямуючи до ліжка.

- Ну так!Тобі не зрозуміти!Сидиш тут, не виходиш, а життя проноситься повз тебе. От ти, Аліно, маєш хлопця? - З цікавістю питає Лена у мене та пропалює дивним поглядом.

- Та ні...Не маю.

- Ну нічого!В тебе все попереду!Ти гарненька і я думаю, що вже завтра будеш мати безліч варіантів для гарного проведення часу. - І при цих словах вона підморгнула мені, натякаючи на яке "проведення часу" з хлопцями вона має на увазі.

- Ага, відбою не буде!  - Промовляє Настьона і поки Лена не бачить показує мені не хитру комбінацію з одного пальця.

"Потрібно буде триматися ближче до Лени, щоб залишитися в живих" - проноситься думка в моїй голові...