Розділ 4

Коли останній голубець зник в печері моєї сусідки, ім'я якої я і досі не знала, пролунало:

- Ну що, ти там довго ще будеш копирсатися і заважати мені?

Я була дещо в шоку після цих слів, адже я хоч і розбирала всі речі й знаходила їм місце в цьому маленькому просторі, але була дуже тихою, мені здається, що та сама миша, про яку вона говорила і якою я повинна була стати на час проживання тут, більше б наробила шуму, ніж я.

Хоч я і була з вихованої сім'ї, все ж таки мама педагог, яка завжди намагалася знайти вихід з будь-якої проблеми спокійною розмовою, та батько, який був більше творчою натурою та не любив конфлікти, але я не збиралася продовжувати вислуховувати те, що лилося на мене неприємною брудною масою.

- Я вже і так тихо, мене навіть не чути було за ці майже пів години!Що ще не так? - Я гаркнула, тому що це справді вже був перебір.Вона сиділа і жерла МОЇ продукти весь цей час і коли закінчила цю сієсту, то вирішила влаштувати ще і шоу загнаних звіряток, де я була б головним персонажем?Та ні за що!

- А ти повірила в себе чи що? Ти чому відкриваєш свій рот тут?Якщо ти думаєш, що ти розклала тут свої манатки й вже королева, то я зараз швидко все викину у вікно і будеш там бігати збирати все!Зрозуміла мене, соплячка?

Ці слова неначе вселили в мене якусь не зрозумілу для мене силу, адже попри те, що це бабисько і було більше мене і я могла постраждати від її дурної сили, але такого нахабства я не зустрічала ще в житті.Я розуміла, що життя не буде видавати постійно приємні та солодкі пряники, але ось так от відразу видати мені відро помиїв та ще й не зрозуміло від кого і не зрозуміло за що?

Тобто я прийшла, познайомилася(хоч ім'я "цієї" я досі не знала), нагодувала її смаколиками домашніми, була тихенькою і ще щось не так?

- Ну так давай!Вперед!Підійми свій зад з того стільця та зробити те, що хочеш зробити!Викинь все! 

Я була в люті й розуміла, що якщо вона викине хоча б  щось у вікно з моїх речей, то я їй цього не пробачу! Адже ці речі купляли мені мої батьки й це було для мене більше ніж одягом.Це було для мене згадкою з мого рідного дому та пам'яттю про ті приємні емоції, які я прожила в тому домі. Там тепло і ласка моїх батьків. І тепер якесь непорозуміння буде казати, що викине теплі для моєї душі речі? А дзуськи!

- Ну все, курка общипана, ти договорилася!Ану йди сюди!

І тут "ця" встає та направляється в мою сторону зі скаженими очима та бойовим кличем. Це страшно б виглядало збоку, якби не моя злість на цю несправедливість та на незрозумілі обвинувачення. Тому я закрила шафу своєю невеличкою спиною від цієї ненормальної та вирішила оберігати до кінця мою "фортецю" з джинсів та кофт.

Ще ні разу в житті я ні з ким не билася.Так, хлопці смикали за косиці або дівчата давали репана, коли ми грали в ігри, але щоб бійки - ніколи.

Невже перший день без батьків та у новому житлі закінчиться бійкою для мене? Та я і битися нормальним чином не вмію...Ех, потрібно було йти на бокс, а не на гімнастику...