Розділ 2

Річард та Ніколь поспіхом спускалися сходами — ліфт знову зламався в найневідповідніший момент. Останнє, що місіс Саліван побачила перед виходом, — це їхній син, який по кутках затискав Лорен, ніяк не бажаючи її відпускати. Про бездоганну репутацію холдингу тепер залишалося хіба що мріяти.

Біля виходу Річард уже попрямував до машини, але дружина наполягла: треба дочекатися Скотта. Схоже, сам Салівн-молодший на спільну вечерю в ресторані не збирався. Він вимкнув телефон, аби його не турбували, і вирішив провести час у компанії Джейн, Кейт та Лорен.

Ніколь помітно втрачала терпіння, а Річард дедалі більше лютував, подумки проклинаючи день, коли виростив цього бовдура.

— Ну і де він? Знову з тими дівками? — містер Саліван ніколи не вирізнявся м'якістю. Владний і деспотичний батько, він не вибачав синові навіть дрібних прорахунків у роботі, а від його легковажності просто казився. Йому було соромно дивитися в очі друзям зі світського кола: Скотт поводився як підліток, хоча сам уже мав п’ятнадцятирічну дитину.

— Нехай залишається, поїдемо без нього, — відрізала Ніколь. Вона палко ненавиділа кожну пасію свого сина, вважаючи, що кращої партії за Лінду йому не знайти. Снобізм місіс Саліван не мав меж: освіта, статус та походження з багатої родини були для неї головними критеріями. Бідні дівчата середнього класу для неї просто не існували.

— Кохана, заспокойся. Раніше треба було думати. Самі винні — надто сильно потурали йому свого часу, — Річард дістав із кишені твідового піджака мобільний і вкотре набрав номер сина. Як і слід було чекати, той був поза зоною досяжності.

Не витримавши, Річард повернувся до будівлі й піднявся до кабінету Скотта. Там було порожньо. Чоловік рушив далі коридором і помітив відчинені двері в кабінет міс Розерфорд. Його син із ногами влаштувався на робочому столі й  пристрастно цілувався з Кейт. Старий Саліван тихо увійшов і сів на канапу.

— Яка гидота! — нарешті подав він голос. — Здається, я чітко наголосив: жодних амурних справ на робочому місці.

Річард презирливо стежив за кожним рухом Скотта. Йому було невимовно соромно. У нормальних людей діти як діти, а цей — наче навіжений: про роботу й не думає, лише спідниці перебирає. Містеру Салівану набридло покривати його нескінченні пригоди, зараз понад усе йому хотілося просто вліпити синові щедрого ляпаса.

Захоплений Кейт, Скотт не одразу помітив батька. Звісно, всі ці красуні були для нього лише розвагою на кілька ночей, пов'язувати з ними життя він не збирався — йому з лишком вистачало примх і капризів законної дружини.

— Тату, я зараз спущуся, вибач, — чоловік квапливо прибрав руку з плеча дівчини. Меньше за все він хотів, щоб мати знову нервувала — чергового гіпертонічного кризу її серце могло не витримати.

Він сподівався, що коханка все зрозуміє. Кейт чудово знала, які суворі в нього батьки, і, вступаючи в цей зв'язок, фактично сама підписала собі вирок.

— Містере Саліван, перепрошую за цю сцену. Я просто піддалася спокусі, — тихо промовила дівчина. Вона прекрасно розуміла, що старші Салівани її зневажають. Так само як Джейн і Лорен — для цієї егоїстичної родини вони всі були порожнім місцем.

Попри роман із босом, Кейт не забувала про обов'язки: вона працювала до сьомого поту й справно випускала нові колекції щосезону.

— Міс Розерфорд, я не прихильник службових романів. Це неприйнятно. Де ваші норми моралі й професійна етика? — Річард, втім, не мав наміру читати довгі нотації. Дівчині вже двадцять п’ять, мала б мати власну голову на плечах і думати розумом, а не емоціями.

Десь у глибині душі йому навіть було її шкода. Вона була для Скотта черговою іграшкою. Син ніколи не розлучиться — у нього є сім'я та дитина, а Річард обожнював Джеймса й не бажав іншої невістки, крім Лінди.

— Тату, облиш. Я знаю, що порушив правила, але це кохання, проти нього немає ліків, — почав недолуго виправдовуватися Скотт. Насправді він і сам вірив, що закохався в Кейт дужче, ніж свого часу в Джейн — його завжди приваблювали такі статні, дещо стервозні жінки. З Лорен він лише починав свою гру і ще не встиг розкусити її характер.

— Зайчику, йди. Побачимося ввечері, — кинула Кейт, зухвало ігноруючи присутність старшого Салівана. Її керівником був Скотт, а не його батько.

Її щиро обурювало, чому представники вищого світу такі пихаті й грубі. Так, вона не мала статків, не могла похвалитися розкішним авто чи нерухомістю і не належала до їхнього елітного кола. Але ж вона була його коханкою. Хіба це нічого не значить?

— Синку, це переходить усі межі. Побачу ще раз — звільню кожну твою дівку, з якою ти спиш. Ти мене почув? — у Річарда вже просто не було сил сперечатися.

Він стрімко вийшов із місця публічної розпусти, не бажаючи слухати жодних виправдань. Якби свідком цієї ганьби стала Ніколь, усе закінчилося б катастрофою. Чоловік рушив до виходу і раптом завмер: неподалік у коридорі стояла його дружина. Обличчя Ніколь було блідим, а в очах застиг дикий, несамовитий розпач — вона все чула.

***

Але раптом двері кабінету дизайнерки розчинилися навстіж, і всередину буквально влетіла Ніколь. Жінка, яка не мала терпіння чекати внизу, застала картину в усій красі й миттєво зірвалася на крик:

— Що тут коїться?! На робочому місці, прямо під носом у батька! Огидно! Тобі мало Лінди та Джеймса, Скотте?!

У кабінеті закрутилася справжня буря. Річард одразу ж підхопив дружину під руку, намагаючись стримати її гнів і заспокоїти, поки вона не довела себе до чергового нападу: — «Ніколь, кохана, тихіше, заспокойся, ми все вирішимо в ресторані!».

Скотт у цю секунду стояв увесь напружений, наче струна, застигши між розлюченою матір'ю та шокованою коханкою. Його кулаки стиснулися, а в голові гарячково крутилася лише одна думка — як врятувати ситуацію.

Коли Річарду нарешті вдалося вивести розлючену місіс Саліван у коридор, Скотт поспіхом зачинив за ними двері й одразу ж розвернувся до своєї пасії.