Глава 13

У хоробрості є цікава риса,

що надає їй особливої цінності.

Полягає вона в тому,

що набагато легше бути хоробрим,

коли треба виручати когось іншого,

ніж у тих випадках,

коли треба рятувати себе.

Грегорі Девід Робертс - Шантарам

Цього разу ніхто не витрачав сил на те, щоб привести мене до тями, тому прокинулася я вже під ранок, зате чудово виспавшись і в досить непоганому настрої. Після вчорашньої демонстрації більше запитань мені не ставили, а ось погляди я час від часу на собі ловила.

Дівчата обговорювали план втечі. Прослуховування вони не побоювалися: захисний амулет принцеси все ще був активований. Питання в тому, на скільки його вистачить, але поки що можна розслабитися. Я в розмову намагалася не втручатися. Лише зрідка вставляючи максимально короткі фрази, які дозволяла печать.

- Не вийде. Це острів, – прокоментувала черговий «геніальний» план.

- Значить будемо пливти.

- Бар’єр, при наближенні до його кордону, просто викине вас на площу в розбитому в тріски човні.

-    З чого ти це взяла? - Сіона не залишала надії знайти лазівку.

- Я не можу сказати, - промовила по складах, відвертаючись. Вони ж повинні зрозуміти.

- А по-моєму, у тебе непогано виходить. І якщо ти знаєш більше, ніж усі ми. Може, підкажеш, що нам робити? - не втрималася Пріора.

- Чекати.

- Просто сидіти, склавши руки?

– Саме так.

Довго сидіти не довелося. Сніданком нас обділили, зате обід став сюрпризом, тому що приніс його ніхто інший як Наурх. Дівчата побачивши гостя радісно стрепенулися, а я навпаки напружилася.

Поки Сіона радісно підводилася йому назустріч. Я міркувала. Вчора ввечері я відправила послання Пріоту і він підтвердив, що діємо за основним планом. Тим самим, який не передбачає присутності тут цього портального мага. Висновок простий і логічний.

- Тепер хоча б зрозуміло хто справжній зрадник, - промовила я, підводячись з крісла.

Кіана та Пріора переводили погляд з мене на хлопця. А ось Сіона дивилася тільки на нього і на те, як його привітна усмішка змінюється гримасою. І це той самий милий дбайливий хлопець, трепетне ставлення до Сіони якого мене так вразило при минулій зустрічі...

- А ти б мовчала, - обернувся Наурх до мене. Не помічаючи, як до Сіони неминуче приходить розуміння ситуації. - Анурх не зрадіє, якщо дізнається, хто саме видав розташування однієї з головних лабораторій, що належать «Загибелі корони».

- Тобто, ти одразу знав, що це я? Це ти намагався мене вбити?

- Я зрозумів хто ти ще на галявині, коли нас закинули для зачистки села.

-    Ти мене бачив! Бачив, але нікому не сказав... Чому?

- Звичайно, бачив. Портали і пошук - це моя спеціальність. А казати… Звідки мені знати, що саме тобі відомо, адже ти не відразу втекла від Анурху, могла чути і про мене. А я не міг ризикувати. Шкода, тільки ці відщепенці підвели, не впоралися з найпростішим завданням.

- Розбійники на дорозі теж ти?

- Так, і з твоєї ласки мені довелося чимало витратитися, щоб підчистити їм пам'ять. Краще б ти їх убила, так ні, на блюдечку Пріоту під носа сунула, ніби мало мені клопоту завдала, - сказавши все це він, наче все так і повинно бути, пішов до Сіони, кажучи – Кохана, повір, все це скоро закінчиться і ми поїдемо з тобою. Все буде, як ти мріяла: і будиночок у горах, і родина. Я багато чого віддав заради цього, але тепер у нас буде все!

У когось явно протікає дах, а то й роздвоєння особистості на підході.

– Я не про це мріяла... Не з тобою, - хрипко промовила тим часом Сіона впавшим голосом. - Як ти міг? Адже ми команда, ми тобі вірили. Навіщо?

- Запитай свого принца! - він завмер на півдорозі, впившись у неї злим поглядом. - Значить, відмовляєшся?

– Я ніколи не буду з тобою.

-    Добре. Я почекаю – він глянув на піднос у своїх руках. - І це теж зачекає. - промовив, різкими кроками відмірявши шлях до дверей, не забувши наостанок ними грюкнути.

- От гад! - а це Добі. - Їжу міг би й залишити.

Кому що, а їй поїсти. Тут у людей світ «перевернувся».

Я підійшла до Сіони, співчутливо поклавши руку на плече.

- Значить, це ти та дівчина в масці? Він справді намагався тебе вбити?

- Так. Але навіть добре, що ми про все дізналися зараз.

Звичайно добре. Поки вони розмовляли, я встигла нашкрябати записку з позначкою "зрадник" і відправити потрібному адресату.

- Чим же добре? Я знайома з ним півжиття і не помітила, коли він став таким! Адже ми разом рятували Еріда, він допомагав!

- Що це за історія з моїм братом?