Глава 1

У людини два життя: друге починається,

коли розумієш, що життя тільки одне Конфуцій.

***

Декількома місяцями раніше.

Естол. Будівля служби безпеки Ерторана.

Корпус №2. Відділ магічних аномалій.

Вітор Найд

Вітор міряв невелику приймальню нервовими кроками, він був останнім у черзі на отримання призначення. Ну звісно, він же не благородних кровей! Пройшовши весь шлях, від міського дна, до служби у відділі магічних аномалій, та ще й командиром бойової зірки, він так і не став вважатися рівним.

Миловидна дівчина за столом із тривогою стежила за неспокійним відвідувачем. За цей день тут побувало чимало гостей, що не дивно. Сама вона давно таємно мріяла сховатися за своїм столом, а краще під ним, щоб уникнути гніву начальства. Пропав наслідний принц, хіба ж тут до жартів! Владика лютує, служба безпеки стоїть на вухах... Нарешті двері до кабінету відчинилися, випускаючи чергового мага, що доповів про провал пошуків.

Звично прикладаючи руку до серця на знак вітання, Вітор увійшов до кабінету і завмер біля широкого столу перед втомленим чоловіком у строгому сірому костюмі. Тяжке підборіддя і вузькі щілини  очей господаря кабінету створювали образ людини різкої і рішучої, що цілком відповідало дійсності. Ар Латор навіть не глянув на свого відвідувача, тільки підсунув карту, недбало вказуючи пальцем на квадрат, що червоною лінією виділявся на папері.

- Збирай зірку. Перевірте цю місцевість, опитайте мешканців, перевірте магічне фон. Завдання - пошук принца Еріда Ан Таліна. Про все підозріле доповідати негайно моєму заступнику.

- Вибачте Аре, але в цьому квадраті шукати просто безглуздо, - не стримався Віт, хоча голос його звучав твердо і спокійно. – Сліди порталу явно вказують на західні ліси в районі Гааської пустки. При цьому жодна група не патрулює болота і...

- Вам дано наказ! І його слід виконувати, а не обговорювати! Ваш квадрат – північне передгір'я Інтегу. Вирушайте негайно!

Він був категоричним, і стало зрозуміло, що швидше Вітора відправлять шукати аномалії в кучугурах безлюдних північних рівнин, ніж прислухаються до порад "вискочки", як його часто називали.

Зберігаючи спокійне навіть трохи відчужене обличчя Вітор, карбуючи крок, йшов похмурими коридорами управління. Якби хто побачив його в цей момент, вирішив би, що він просто зосереджений, і лише декілька людей могли б розпізнати зовсім інші почуття в його очах. Він був у люті! Спадкоємець трону зник, змовники вже навіть не ховаються, заявивши про себе, а служба безпеки замість того, щоб прочісувати болота, на які явно вказує залишковий слід порталу, бездумно розсилає бойові групи.

Його докази про те, що не варто шукати підводні камені там, де їх немає. Якщо портал веде в прокляті землі, то там і потрібно шукати принца, ніхто так і не прийняв всерйоз. Усі завзято твердять, що це хибний слід, пастка, що спадкоємець у полоні…

Чекають на перемовини? Дурні! Так, Ерід один із найсильніших магів, і його простіше утримувати в ізольованій камері з антимагічним артефактом, ніж вбити. Але ж можна зробити набагато простіше і оригінальніше. Наприклад, відправити його в лігво Грухів (болотних монстрів) у розпал сезону дощів, коли вони найбільш агресивні, і насолодитися результатом.

  Скільки протримається, нехай і вмілий маг, один на один проти купи монстрів, які живляться магічною енергією? Відповідь має бути зрозумілою всім, однак, за законом підлості, очевидні речі ніхто не бажає визнавати.

Кожному своя шкура ближче, а лізти в смертельно небезпечне місце лише через інтуїцію та припущення одного з другорядних командирів... Смішно було розраховувати, що хтось до нього прислухається.

Хоча він і не розраховував, якщо бути зовсім відвертим. Попередити, попередив, а на нема й суду нема. У будь-якому випадку він збирався вчинити так, як вважає правильним він сам, а не будь-хто. Його рішення ніколи не потребували чиєїсь дозволи чи підтвердження. Отже, походу бути. Питання, у якому складі. Як він уже казав, іти в прокляті болота одному – фактично самогубство...

Пріот чекав його відразу на виході, і Вітор вперше порадувався нескінченним сходам, які дали йому час хоч трохи вгамувати злість. Не хотілося б образити друга та наставника випадковим спалахом емоцій.

Хоча Пріот з недавніх пір і був у нього формально підлеглим, Вітор завжди цінував його досвід і довіряв, як нікому іншому. Та й командиром зірки він став здебільшого через особливості дару, тому почуття переваги над іншими у нього як не було, так і не з'явилося.

Тепер же з'явилася чудова нагода з'ясувати, чи вдалося йому завоювати таку ж повагу та довіру у своєї групи, що якраз зібралася у повному складі в очікуванні наказу.

- Ви мене знаєте давно і, якщо так, розумієте, що я не «панікую даремно». Зараз я впевнений, що всі довкола роблять дуже велику помилку! Якщо наші припущення вірні, і принца не просто викрали, а фактично відправили на забій... Думаю, мені немає необхідності пояснювати, що буде у разі загибелі спадкоємця, – він якийсь час мовчав, даючи кожному можливість усвідомити нерайдужні перспективи. – Нам наказано відбути у передгір'я Інтегу. Зірка повинна там з'явитися… Але сам я вирушаю до Гааської пустки. Це моє особисте рішення, і я нікого не змушую йти за мною. Ви й самі знаєте, чим це загрожує. Я маю на увазі не лише порушення наказу. Але якщо підете, гнати теж не буду.

- Я з тобою, - після недовгих вагань виступила вперед молода дівчина з пишною рудою косою, перекинутою на бік. - Без мене ти там до вечора звалишся від якоїсь подряпини.

Молодий хлопець, що стояв позаду неї, хотів було її зупинити, але подивившись на її впертий погляд, просто кивнув сам собі і теж зробив крок уперед.

– Без мага-портальника вам буде туго. Я з вами.