Частина 2. Смертельний Цирк на Воді

Мореас Фрост                                                

                                                 ГРАЙЛИВА  АКУЛА        

   От ніколи б не подумав, що з акулами, тим паче
 з агресивного їхнього десятка, не кажучи вже про
особин солідного розміру, можна мирно ладнати
в безпосередній близькості, до того ж у прямому
сенсі тісно з цими хижаками стикаючись?!... А що
вже казати про те, щоб загравати з такими?!... Ну,
 а якщо ще, втративши страх, змагатися з лютою
зубастою бестією у спритності?!... Але все ж таки,
 виявляється, можна!!!

                                    Частина 2. Смертельний Цирк на Воді

      Залишив радіорубку я вчасно. Бо, засвітившись на капітанському містку, одразу збагнув, що на судні відбувається щось не зовсім звично буденне, порушуючи струнку течію тягучого дня.

      Валентина я знайшов на правому зовнішньому крилі містка, яке розташовувалося майже навпроти берега. Глибоко перегнувшись через фальшборт, той старанно вдивлявся у прилеглий до корпусу судна водний простір, навіть не помічаючи моєї появи, ніби щось намагався там відшукати поглядом. Ще, озирнувшись на всі боки, я побачив, як на палубу правого борту, ближче до корми, почали стікатися люди, яких щось привабило.

      І тут же вгледів той самий човен, який спостерігав напередодні в бінокль. Перебував той вже досить близько від нас, ну, може, метрів за п'ятдесят від нашого борту, щохвилини підгрібаючи все ближче. Правильно я ще саме на початку, годину тому, коли тільки вперше побачивши, визначив утлість тепер уже близького плавзасобу. Човном його було ніяк не назвати, скоріше, пліт, навіть плотик, а якщо говорити точніше, набір із тонких колод різного розміру та діаметру в два накати, таке враження, недбало, поспіхом зібраних і пов'язаних мотузками. Причому вкрай тісний для трьох, з огляду на ту обставину, що посередині плота солідну частину місця займав величезний кошик, з горою набитий різними фруктами: в'язанки бананів, кокоси і навіть, здається, ананаси, щось там іще... Цей, з дозволу сказати, плавучий «шедевр» суднобудування виглядав вкрай хлипким і перевантаженим, я б навіть сказав, небезпечно перевантаженим. При кожному гребку веслом худорлявого індуса, що керував його рухом, непоказна конструкція систематично клювала носом воду, і та невеликою хвилею починала злегка гуляти по горбатій поверхні її так званої палуби.

      Тепер про трьох сміливців-мандрівників. А точніше, одного з двома «половинками». Цілком імовірно, перед нами постали члени однієї родини, двоє з яких виявилися зовсім вже малолітніми дітьми - напевно, брат і сестра: щуплий хлопчик років шести-семи та дівчинка, можливо, вдвічі молодша, ну, зовсім ще немічна крихітка. Чорняве і дуже загоріле дівчатко було абсолютно голеньким і явно наляканим. Воно сиділо, притулившись до кошика і цупко вчепившись рученятами в одну з його великих ручок, постійно озираючись навкруги - мабуть, і це було помітно, вона перебувала не в захваті від морської «прогулянки». Такий самий чорнявий і прокопчений сонцем хлопчисько, теж голий, лише в одній пов'язці на стегнах, напротивагу сестрі, вочевидь, перебував у захваті від подібної морської розваги, бо з його фізіономії не сходила сяюча білозуба усмішка, а сам він, сидячи праворуч від батька, постійно непосидюче совався на плоті, часом так і норовив піднестися навколішки, при цьому злегка отримуючи від керманича веслом, знов умощувався на місце, занурюючи при цьому ноги у воду. Ну, а сам «капітан», сидячи попереду, красувався у властивій усім дорослим індусам традиційній чалмі, але, як і в синочка, його таке ж кволе і прокопчене тіло теж, крім пов'язки на стегнах, ніщо не обтяжувало. Принаймні, вельми популярного у небагатих чоловіків білого простирадла, яким вони оперізуються, я на нашому мандрівнику не побачив. Про його точний вік говорити не беруся, дуже складно, в індусів взагалі складно прогнозувати їхній вік. Однак не настільки вже й молодий вигляд мав цей дивний батько. Зате, виходячи з його зовнішнього вигляду, можна було впевнено стверджувати, що перед нами - представники найнижчого і найбіднішого стану в індійській ієрархії - касти так званих «недоторканих». І ось цей своєрідний екіпаж підгрібав до борту судна в найспекотніший час дня під променями немилосердно палючого сонця. Навряд чи можна було назвати їхній вояж приємною прогулянкою і позаздрити їм у цей момент.

      — Ага, а ось і вона, ймовірно, та сама твоя красуня! - ці слова були вже звернені в мій бік, я, нарешті, був помічений, а Валентин вже озброївся біноклем. - Авжеж, ти мав рацію, беру назад свої сумніви, вона таки йшла до нас на рандеву. Схоже, друзяка, це блакитна акула!

      Ось тепер і я її засік. З висоти крила містка цілком виразно розпізнавався її міцний силует з ідеальними пропорціями могутнього тіла у воді, ну, і, звісно, спинний плавець над поверхнею. Це був чудовий екземпляр, ніяк не менше п’яти метрів в довжину. Але точно визначити поки що було складно.

      — І як це ти здогадався?.. Чому саме блакитна?..

      — За всіма її ознаками. У неї, глянь, яскраво виражена довга веретеноподібна будова тіла, але головне - блакить проглядається на боці та черевних плавцях, а останні до того ж - характерно подовжені. Класична блакитна акула, ось тільки їх ще чомусь називають сірими. Але ти можеш і сам переконатися, що вона синювата.    

      Перехопивши бінокль у штурмана, я уважно придивився до порушниці спокою - і таки реально блакитна!

      — Ну, ти мені зараз прямо лекцію прочитав вельми цікаву! І де ж це ти так наблатикався щодо  акул? - Валік і справді вразив мене своїми енциклопедичними знаннями в акулячих справах.

      — Ото, друже, поживеш з мого, багато чого дізнаєшся, іще й не про таке! Ні, ти тільки подивися, що витворяє ця паскудниця!