Розділ 4.2 Щур

Розділ 4.2 Щур

– Спенсере, залишися, будь ласка, разом з другом. Є розмова, – мовив містер Дарл, коли пролунав дзвоник на перерву. – Я не затримую вас довго.

Люк кивнув головою та не поспішав виходити з Джетом з аудиторії. Кріс крутився та не міг знайти привід, щоб залишитися та підслухати, про що вони розмовлятимуть. Кріс зустрічався з Олівією та доносив їй інформацію про Люка, Дана та Зої. Два чоботи пара! Обидва брудні та гнилі!

Олівія не розглядала Кріса, як кандидатуру її хлопця ніколи, але після скандалів ніхто з нею зв’язуватись не бажав. Поряд з нею лишився тільки один Кріс, який дивився на неї очима вірного пса, який готовий виконувати будь-які команди. Олівія допускала його до свого тіла, чим і мала владу та контроль над ним.

– Що ви там застрягли, студенте? Звільніть, будь ласка, аудиторію. Її необхідно провітрити перед наступною парою, – неприязно мовив містер Дарл до Кріса.

– Вибачте, вже йду, – дуже неохоче відповів хлопець та вийшов з аудиторії, залишивши двері прочиненими.

Містер Дарл пішов за Крімом та добре зачинив двері.

– Люку, що відбувається? Чому той слимак так не бажає, аби твій друг був тут? – запитав відверто викладач, не боячись назвати Кріса «слимаком». Не любив він його від слова «зовсім».

– Якщо все складеться, то Джет стане студентом нашого університету та займе місце Кріса у нашій команді, – пояснив Люк.

– Хм... А це гарні новини. У хлопця гарний пас. Як вам звати, юначе? – запитав викладач.

– Джет. Джет Коул, – відповів хлопець та потиснув руку викладача, який простягнув свою першим.

Для Джета це була ще одна «ВАУ!» подія. Викладач університету, який підкорив його за цю пару, першим подав йому руку. Білий викладач!

– Приємно познайомитися. Впевнений, що команда отримає гідного гравця, але не думай, що я буду робити тобі якісь послаблення через те, що ти гарний гравець. Он Спенсер знає, що я три шкури спущу, змушу розв’язати купу прикладів, вимотаю душу, поки поставлю залік, – щиро мовив чоловік.

– Якщо чесно, то з математикою в мене не все добре. Я б сказав відверто – погано, – зізнався Джет, аби містер Дарл не плекав надій.

– Повір, Люк також не був генієм, а зараз може гідно розв’язати непростий приклад, – поплескав Люка по плечі містер Дарл. – Спенсере, ти вже познайомив Джета з Даном? Думаю, що він би не відмовив та пояснив би йому ази математики. Тебе ж йому вдалося навернути на правильний шлях, – усміхнувся містер Дарл.

– Ще не було часу, але я збирався. Сьогодні маємо вирішити питання у навчальній частині, а далі вже все інше.

– Добре. Ходімо. Я вас проведу, – мовив викладач та пішов з ними. У коридорі містер Дарл вдарив дверима по лобі Кріса, який намагався підслухати їх розмову.

– Треба сказати, аби терміново провели дератизацію. Щось надто багато щурів розвелося, – досить гучно мовив чоловік, а Люк ледь стримався, аби не зареготати. Таки щур! Краще й не скажеш.