Розділ 4.1 Математика – проста наука

Розділ 4.1 Математика – проста наука

– Ні, – відповів Люк. Йому стало цікаво.

– Так, Спенсере, уяви собі, я грав у команді з американського футболу. Не був капітаном, як ти, Люку, але жив футболом. У мене були дві пристрасті: гра та математика, – розповідав викладач.

– Хто б сумнівався, – почулося із задніх парт.

– Так, гра і математика. І найцікавіше, що мені одне й інше завжди допомагало. Люку, а ти знаєш, як тобі може допомогти математика у грі? – поставив запитання містер Дарл.

 – Не уявляю, але підручник з математики мені допомагає швидко заснути. Коли сон не йде, я беру підручник та починаю читати. Сон приходить моментально, – зізнався Люк та викликав сміх своїх одногрупників.

– Хм, так підручник я ще не використовував, – усміхнувся чоловік. – А я використовував математику інакше.

– Як? Розповідали дівчатам про той «інтриган»? – запитав Люк, сміючись. Він добре запам’ятав той день, коли його дуг Дан пояснив йому різницю між термінами «інтриган» та «інтеграл». Люк розв’язав не одне рівняння та отримав гарний бал за цю тему, але часто згадував ту ситуацію.

– Ні, Люку, не буду я інтриганом та спробую пояснити усе наглядно. Для пояснення, мені потрібні будуть два добровольці, – мовив викладач.

Охочих не виявилося. Не хотів ніхто йти до дошки та записувати кілометрові рівняння, бо викладач інших не давав.

– Якщо охочих немає, то мені потрібні справжні гравці, – мовив викладач. – Люку, я бачу, що в тебе з собою спортивна сумка, часом там немає м’яча?

– Є, – відповів блондин та дістав з сумки м’яч.

– Дай пас! – скомандував викладач, і Люк, не роздумуючи, кинув м’яч викладачу.

Містер Дарл не тільки зловив м’яч, а моментально зробив пас Джету, який також зловив м’яч, перебуваючи на своєму місці.
Такого на парах з математики ще ніколи не було. Оплески, гучні крики підтримки.

– Ви в чудовій формі, містере Дарле. Не хочете повернутися у гру? – мовив Люк.

– Дякую, Спенсере. Гра, грою, але математика...

– Цариця усіх наук, – продовжив улюблений вислів викладача Люк.

– Як ти оцінюєш мій кидок? – серйозно запитав викладач.

– Десять з десяти! Чітко, влучно, – похвалив Люк викладача, але без підлабузництва, бо це була щира правда.

– Як думаєш, чому?

– Ну, досвід. Справжній гравець і спросоння зловить пас, – мовив Люк та запустив у викладача м’яч знову і знову містер Дарл зловив його.

– Спенсере, а ось це вже була провокація. Я не очікував!

– Але ж результат знову в десяточку! – усміхнувся Люк.

– Ти мені лестиш, Спенсере. Тут справа не у досвіді, не у хисті, – відповів чоловік.

– А в чому ж тоді? – здивувався Люк.

– У математиці. Я прорахував кут подачі, відстань між нами і влучив вірно, бо це все точність. Математична точність!

– То математика скрізь? – запитав Джет, який заворожено дивився на викладача та ковтав кожне його слово. Такого наставника йому не доводилося бачити.

– Саме так, юначе! А на футбольному полі – найперше! – здивував усіх містер Дарл. – Уявіть, що ця дошка – футбольне поле, а точки, що є тут – гравці, – містер Дарл поставив кілька точок так, як завжди розташовуються гравці на полі. Промені, які йдуть з цих точок – паси, які роблять гравці. Градус кута променя буде залежати від того, де розташований гравець. Можна легко вирахувати, куди прилетить м’яч, знаючи, звідки він летить. Усе просто. Це ж математика. Зрозуміло? – запитав містер Дарл, обводячи присутніх пильним поглядом.

– Зрозуміло, – відповів Джет. Він не любив математику ще зі школи, але тепер стало цікаво та, як не дивно, зрозуміло.

 Містер Дарл усміхнувся. Він побачив, що зміг запалити ще одну людину любов’ю до цариці наук.