Розділ 3. Скрипка

Розділ 3. Скрипка

Як тільки Люк ввечері поставив на зарядку телефон, йому прийшло кілька сповіщень. Звісно, повідомлення про десятки дзвінків батька, кілька повідомлень від хлопців з команди, щодо тренувань, та два повідомлення, які Люк був шалено щасливий отримати. Від Мей та Джета.

Те, що Мей написала першою, окрилило Люка. Він був щасливим. Блондин не знав, що у будинку красуні також був скандал і їй було просто життєво необхідно поспілкуватися з тим, хто її розумів.

Батько Мії та Мей був чоловіком консервативних поглядів. При розлученні він хотів забрати обох доньок, але дружина наполягала на тому, на аби дівчат поділили. Чоловік намагався допомогти дитині фінансово, але розумів, що його кошти не потрапляють до дитини. Тоді він вирішив крім грошей, яких його колишня дружина вимагала більше й більше, надсилати якісь дитячі речі. Іграшки, сукні, куртки, взуття. Частину речей дружина віддавала донці, але частину продавала. Одного разу у пакунку з речами, які призначалися Мей, жінка знайшла скрипку.

– От, придурок! Та на біса мені ця скрипка? Хто її купить?! – обурювалася жінка. – Мей, йди сюди! Поглянь, який подарунок я для тебе маю!

Отак і почалося захоплення Мей інструментом. У їхньому селищі люди не звикли до таких музичних інструментів. От де шукати людину, яка навчить грати її на скрипці у богом забутому селищі?

Мей кожну вільну хвилину присвячувала скрипці. Спочатку вона просто водила пальчиками по її корпусу, розглядала деталі. Дівчинка мріяла, що колись зможе грати на ній. Одного дня, до школи, де навчалася Мей, приїхала молода вчителька. Біла жінка-волонтетка з освітньою місією. Її шкіра була білою. Люди ходили на неї дивитися, деякі не пускали своїх дітей, бо вважали, що нова вчителька може негативно вплинути на них. Матері Мей було байдуже. Головне, аби дитини не було вдома до обіду. Мей дуже сподобалася місіс Белл. Вона була такою доброю, такою гарною. Дівчинка мріяла, що коли вона виросте, то буде такою ж привабливою. Мей залишалася після уроків та спілкувалася з місіс Белл. Матір дівчинки раділа, що дитина ще дві години вдень була прилаштована. Мей розповіла вчительці про свою мрію. Яким же було здивування та щастя дівчинки, коли місіс Белл сказала, що вміє грати на скрипці та може її навчити. З цього моменту почалося інше життя Мей. Вона поспішала до школи, старанно робила уроки, аби тільки насолодитися музикою. Звуки скрипки стали для нею цілим світом. Якою ж трагедією та горем став для дівчинки скандал, який у школі спричинила її мама, бо дитина пізніше приходила додому. Матір не надто приділяла дівчинці увагу, але її зачепило, що інша жінка стала для її доньки прикладом та авторитетом. Матір Мей зробила усе, аби місіс Белл переїхала до іншого міста. Дівчинка ридала, вона навіть захворіла та кілька місяців не ходила до школи. Мей тихо ненавиділа матір та ховала скрипку, бо боялася, що і її у неї віднімуть. Коли матір була на роботі, або Мей точно знала, що її немає поблизу, дівчинка грала на скрипці. Її гру чули сусіди та із захватом розповідали матері, що її донька дуже талановита. Жінка не придумала нічого кращого, як змусити дитину заробляти грою. Для Мей це була можливість грати відкрито, не криючись. Вона багато практикувала, сусіди навіть приносили їй ноти, аби вона вчила нові музичні твори. Гра стала для Мей ліками, а її скрипка – подругою.

Як тепер вона себе картала, що розтрощила свою єдину подругу, яка вірно йшла з нею по життю та підтримувала у найскладніші моменти.