Глава 17. Дрескод — весільний

Рома

— О, прийшло повідомлення по грі, — я торкнувся губами плеча Міри, ми вже вийшли з душу і планували подивитись якийсь серіал, але повідомлення нас відволікло. — "Опівнічна гра, хлопці в костюмах, дівчата в білих сукнях, локацію буде надіслано об одинадцятій", — прочитав я вголос.

— Тепер треба йти купувати білу сукню, — сказала Міра, ледь насупившись.

— Цікаво, що дали повідомлення рівно за добу до гри, — відповів я. — Раніше вони так заздалегідь нічого не робили. 

 — Може, не в однієї мене немає підходящого вбрання, — усміхнулась вона. — От організатори  і потурбувалися, щоб усі встигли забезпечити дрес-код…

— Напевно, — я кивнув. — Певно, буде щось цікаве… Але зараз я б хотів побути наодинці з тобою, — я пригорнув її до себе і взяв пульт. — Знаєш, коли ми разом, тільки вдвох, я відчуваю себе абсолютно щасливим… 

 — Я так само, — усміхнулася Міра.  — Зараз навіть дивно, як я могла раніше жити без тебе…

— Може, ну його, те кіно, — прошепотів я, торкаючись губами її шиї. — Що ж ти робиш зі мною… 

 — Я просто кохаю тебе, — вона обхопила мене за шию і зазирнула в очі. — І кохатиму завжди, що б не сталося…

— Я теж кохаю тебе, — на цих словах я прикрив очі і поцілував її, притягуючи ближче до себе. 

Зрозуміло, що нам тепер було зовсім не до кіно…

***

Коли Міра сказала, щоб я вийшов з кімнати для того, щоб вона перевдягнулась, я відчув якесь хвилювання. 

Вона дійсно буде в білій сукні… Я взяв найкращий зі своїх костюмів, новенький, який збирався вдягнути на якусь особливу подію, і пішов до вітальні, де й перевдягнувся. 

Зробив це доволі швидко, а от Міра чомусь якось довго не виходила.

Я підійшов до спальні і постукав в двері:

— Може, потрібна допомога? 

 — Та щось блискавка не застібається, — почувся трохи знічений голос з-за дверей. 

Я сковтнув слину і зайшов до кімнати. Одразу побачив її в цій сукні.

Вона була в приталеній сукні, що облягала її фігуру, а знизу прикривала майже повністю ноги, лише збоку був розріз, і коли вона рухалася, то виглядала дуже спокусливо.

 — Я даремно повелася на вмовляння продавчині, що ця сукня мені ідеально підходить, — сказала Міра. — Якщо доведеться бігати чи кудись лазити, як у моїй першій грі, то я буду не на висоті…

Я підійшов ближче і обійняв її зі спини, торкаючись губами шиї:

— Ти завжди на висоті. Виглядаєш ідеально. 

 — Коли я вибирала сукню, то думала, що ця має тобі сподобатись, — усміхнулась вона. — Рада, що не помилилася…

— Мені дуже подобається, — кивнув я. — Ти схожа на наречену.

— Справді? — вона зашарілася. — Ти теж чудово виглядаєш у цьому костюмі. Як справжній джентльмен. 

— Ходімо, мені вже цікаво, що там буде за гра, — я усміхнувся і взяв її за руку. — Цікаво, що все відбуватиметься вночі, що ж вони там придумали…

***

Коли ми приїхали у вказане місце, це знов виявився величезний маєток. Нас пропустила охорона, ми пройшли у великий хол, прикрашений саме як весільний, і ми побачили там десь двадцять чоловіків і двадцять жінок в білих сукнях.

— Леді та джентельмени, раді вітати вас на вашому весіллі! Зараз ви маєте обрати собі партнера протилежної статі, з яким ви співпрацювали на іграх найчастіше, бо сьогодні ми гратимемо в весілля, а весілля — штука доволі інтимна, правда? — весело запитав ведучий з динаміку. 

— Вони реально зробили таку гру, — здивувався я і поглянув на Міру. 

— У мене якесь не дуже хороше передчуття, — раптом сказала вона, стиснувши мою руку. 

— Чому? — запитав я, зазираючи їй в очі. — Може, навпаки це хороший знак. Рано чи пізно я звільнюсь від Софії, ось побачиш.

— Я знаю, — вона усміхнулась, але очі її все одно залишалися сумними. 

— Я кохаю тебе, — впевнено сказав я, переплітаючи наші пальці.

— І я тебе кохаю, — сказала Міра. — Хай у нас буде хоча б таке весілля…

— Вважай це репетицією, в нас буде і справжнє, ось побачиш, — прошепотів я їй на вухо. — Просто треба трохи почекати.

— Я готова чекати, — тепер уже її усмішка виглядала щасливою. 

— Але щоб перевірити, чи гідні ви, наші пари, весілля, у нас буде для вас три завдання. Отже, розпочинаємо перший тур! Наречені мають піти до білої зали, а їхні чоловіки — до чорної. Там ви пройдете перше окреме завдання-квіз, де будуть запитання про вашу другу половинку, на які треба відповісти правильно. Але спочатку кожен з вас і сам відповість на запитання. Пари, по сім з десяти відповідей яких збігатимуться, пройдуть у другий етап!

— Цікаво, хто з нас краще знає іншого, — сказав я, зазирнувши їй в очі. 

 — Треба було передбачити це, — вона усміхнулась. — На багатьох розважальних шоу задають такі питання…

— Я впевнений, що ми впораємось, — я коротко поцілував її в губи, а потім все ж пішов до входу для чоловіків.