Розділ 2: Другий Раунд — “Море хвилюється раз…”

— Увага! — пролунав голос з неба. — Другий раунд починається!

Земля під ногами зникла, і діти опинилися на березі казкового моря. Вода була синьо-фіолетова, хвилі грали, мов музика, а на піску великими літерами було написано:

“Море хвилюється раз — фігура з місця не зійде!”

— Це... наче наша гра з дитинства! — вигукнула Марта. — Але щось тут не так…

І справді, з води почали виходити фігури з піску — риби, леви, навіть робот на довгих ногах. У кожного з них був свій ритм і рух, і всі вони прямували до дітей.

— Головне — не рухатися, поки море хвилюється, — сказав Ярик, згадавши правила.

— А що буде, якщо порушимо? — запитала Ліна.

Та відповідь не забарилась. Один із піщаних левів наблизився до дерева, яке хитнулося від вітру. Лев одразу застрибнув і... дерево зникло у хмарі піску.

— Не жартують вони тут, — прошепотав Остап.

Голос пролунав знову:

“Море хвилюється два…”

Цього разу діти стояли нерухомо, як статуї. Піщані фігури зупинилися, ніби й справді чекали наступного ходу.

“Море хвилюється три… Готуйтесь до перетину!”

Прямо з води піднявся міст — але з піщаних плит, що зникали, якщо хтось вагається або боїться. Щоб пройти його, треба було не просто йти — а вірити в команду.

— Разом, тільки разом, — сказала Ліна й першою ступила на міст.

Коли останній з них ступив на інший бік, море заспокоїлось, а піщані істоти розсипалися в золотий пил.

Позаду лишився пісок, попереду — нова загадка. А в небі знову замерехтіла зоряна доріжка — знак, що шлях триває.