Глава 9

П'ятнична вечірня зміна минула напрочуд спокійно, ніби супермаркет вирішив дати нам перепочинок перед вихідними. Покупців було багато, але потік рухався рівномірно. Денис нарешті перестав панікувати над кожною купюрою і навіть самостійно зробив скасування товару без моєї допомоги, а Іра на третій касі всю зміну мовчки слухала щось в одному навушнику, схованому під волоссям.

Я працювала на автопілоті, пробиваючи штрих-коди, зважуючи овочі й видаючи чеки, але мої думки вперто крутилися навколо червоного напису на графіку та обіцянки Єгора. Вісім годин у зачиненому магазині. Разом.

Суботній день видався похмурим і вітряним, але мені було байдуже на погоду. О першій годині дня ми з Катею сиділи за маленьким столиком у нашій улюбленій кав'ярні неподалік від мого дому. Перед нами парували дві великі чашки капучино, а очі Каті горіли таким азартом, ніби вона щойно виграла джекпот.

— Нічна зміна? У зачиненому супермаркеті? Увесь персонал разом?! — Катя ледь не підстрибувала на своєму стільці, активно жестикулюючи руками. — Ковальова, ти хоч розумієш, що життя щойно підкинуло вам ідеальний сценарій для голлівудського ромкому? Це ж класика! Порожні ряди, напівтемрява, ви вдвох десь між стелажами з вином...

— Катю, пригальмуй свою фантазію, — зі сміхом перебила я її, ховаючи почервонілі щоки за чашкою. — Це санітарна ніч і глобальний переоблік. Ти знаєш, що це означає в ритейлі? Це означає, що ми будемо в гумових рукавичках відмивати полиці, тягати важкі ящики зі складу і пікати сканером кожну, розумієш, кожну пачку макаронів! Там буде пил, бруд і зла Валентина Петрівна з секундоміром. Нічого романтичного.

— Пил і макарони коханню не перешкода! — безапеляційно заявила Катя, відкидаючи мій прагматизм. — Головне — це атмосфера ізоляції. Валентина Петрівна не зможе контролювати всіх одночасно. Вони розділять вас по різних відділах, і я даю сто відсотків, що Громов знайде спосіб опинитися саме в твоєму.

Я задумливо покрутила ложечку в чашці. Катя мала рацію: Єгор завжди знаходив спосіб зламати систему.

— Я навіть не знаю, як поводитися, — тихо зізналася я, піднімаючи на подругу серйозний погляд. — Коли ми були в кіно, це була нейтральна територія. А сьогодні вночі ми знову будемо на роботі, у формі, з обов'язками. Але я вже не можу вдавати з себе ту саму Залізну Аліну, яка бачить у ньому лише порушника дисципліни.

Катя потягнулася через стіл і накрила мою руку своєю. Її обличчя стало напрочуд серйозним і теплим.

— А тобі більше не треба нічого вдавати, Аліно. Він знає тебе справжню. Він бачив твою паніку через запізнення, бачив, як ти кидаєшся захищати стажера, і бачив тебе в тому зеленому джемпері з розпущеним волоссям. Просто будь собою. Якщо треба рахувати консерви — рахуй консерви. Але не ховайся від нього за планшетом із накладними. Дозволь йому бути поруч.

— Дозволити бути поруч... — луною повторила я, і від цих слів усередині розлилося приємне, гаряче тепло.

— Саме так. І до речі, — Катя хитро примружилася, повертаючи свій звичний бешкетний тон. — Те, що це робоча зміна, не означає, що ти маєш виглядати, як працівниця. Жодного мішкуватого одягу під жилетом! Одягни ту чорну водолазку, яка ідеально підкреслює фігуру, і трохи підфарбуй вії. Хай у Громова зіб'ються всі розрахунки в голові, коли він тебе побачить.

Ми просиділи в кав'ярні ще близько години, обговорюючи навчання та сміючись із Катиних розповідей про її нове захоплення йогою. Але думками я вже була далеко звідси.

Повернувшись додому, я спробувала трохи поспати перед важкою ніччю, але сон уперто не йшов. Я лежала в ліжку, дивилася, як за вікном поступово сутеніє, і відчувала, як усередині наростає дзвінке, електричне передчуття.

О двадцять першій нуль-нуль я прийняла контрастний душ, випила подвійний еспресо, щоб зарядити мозок, і підійшла до дзеркала. Я дослухалася до поради Каті: чорна, обтисла водолазка мала бездоганний вигляд під бордовим робочим жилетом, який я сьогодні навмисно не стала застібати під саме горло. Волосся зібрала у високий, акуратний хвіст, але залишила кілька пасом вільними.

Я подивилася на своє відображення. Очі блищали, а на щоках горів природний рум'янець, який неможливо було приховати жодною втомою. Залізна Аліна була готова до найдовшої і найцікавішої зміни у своєму житті.

Взявши рюкзак, я вийшла у прохолодну осінню ніч. Супермаркет чекав. І Єгор теж.

О двадцять першій сорок п'ять я зайшла до службової роздягальні. Там уже зібралася вся зміна. Гудіння було приглушеним, але напруженим — ніхто не любив санітарні ночі, особливо коли вони супроводжувалися переобліком.

Я кинула рюкзак у шафку, і вийшла з роздягальні і саме в цей момент відчинилися двері з чоловічої роздягальні і з неї вийшов Єгор. На ньому були темні джинси й фірмовий бордовий жилет, але навіть зараз він примудрявся виглядати так, ніби щойно зійшов з екрана. Його погляд одразу знайшов мене в натовпі. Він ледь помітно підморгнув, і куточок його губ смикнувся в тій самій фірмовій усмішці, від якої моє серце зробило звичний кульбіт.

До нас усіх стрімко підійшла Валентина Петрівна. Вона несла в руках стопку роздруківок і виглядала ще суворіше, ніж зазвичай. У роздягальні запанувала абсолютна тиша.

— Увага! — гучно почала вона, обводячи нас поглядом. — У мене для вас дві новини. Почну з головної: керівництво щойно повідомило, що квартальний переоблік переноситься на наступний тиждень.

По кімнаті прокотився колективний видих полегшення. Денис поруч зі мною навіть тихо радісно пискнув.

— Радіти зарано! — миттєво обірвала нас адміністраторка, постукавши ручкою по планшету. — Переобліку не буде, але санітарна ніч залишається в силі. І оскільки нам не треба рахувати товар, ми будемо мити. Усе. Від цоколів на стелажах до кожної полиці в підсобці. Ретельно. Знімаємо весь товар, вимиваємо полицю, витираємо насухо, ставимо все назад за планограмою. О шостій ранку магазин має блищати так, щоб я могла бачити своє відображення в підлозі.