Розділ 7

— Джим Гарольд, тридцятип’ятирічний чоловік. Не одружений. Зразкова службова кар’єра, — читаю вголос інформацію, яку скинув мені Чан Лі.

Я ще кілька разів перевірила два документи та задумалася...

З однієї точки зору, нічого не могло привернути увагу, якби не один момент у його зразковій кар’єрі: прізвище матері було Дельгаро, яка у свій час його змінила на прізвище Гарольд. В особовій справі, яку мені скинув Чан Лі, цієї інформації не було. Дуже цікаво! Я не питала в чоловіка, як він міг дістати файли з особової справи Джима Гарольда. Скинула йому на картку гроші, подякувала за допомогу і все. Нехай це залишається його таємницею!

Від Френка надійшло повідомлення про зустріч. Я повечеряла, тому що цілий день нічого не їла, зібралася та поїхала до нього. Декілька разів постукала у двері. Відповіді не було. Взялася за дверну ручку, і, на моє здивування, двері були відкритими. Тихо увійшла у квартиру й помітила, що Френк сидів на дивані. Я обійшла диван і від жаху закричала. Чоловік сидів із простреленою головою. Я майже була біля дверей, як хтось сильно вдарив у спину, і я впала. Мене схопили за волосся та затягнули назад у квартиру. Від викиду адреналіну я з усієї сили вдарила ногою в гомілку нападника та намагалася піднятися на ноги. Чоловік заричав та, накинувшись на мене, намагався схопити за горло. Я поставила блок руками, але сили були нерівними. Нападник дістав пістолет із глушником та націлився на мене. Пролунав вистріл.

— Ханно!

Нападник впав на підлогу. Я оглянулася та побачила Алекса. Він допоміг мені піднятися.

— Чому ви тут? — заїкаючись, запитала.

— Скоро тут будуть копи! — схопивши мене за руку, потягнув за собою.

Я бігла слідом за Хейлом, точніше, він весь час тримав мене за лікоть до самого виходу з будинку. Ми не встигли добігти до машини, як пролунали вистріли в нашу сторону. Алекс наказав пригнутися. Помітивши кров на його одязі, я зойкнула.

— Ви... поранені!

— Біжить до своєї машини. Мерщій!

— Я вас не покину, — запротестувала.

Коли пролунали ще кілька пострілів, я схопила Хейла за руку та допомогла піднятися. Дідько, який же він тяжкий!

За поворотом стояла моя машина. Я вдавила на педаль газу та вилетіла на зустрічну смугу. Варто було різко повернути кермо, як задній бампер моєї машини зачепив іншу і нас занесло. Я руками стиснула кермо та намагалася вирівняти дихання. Розвернувши машину та дивлячись лише на дорогу, запитала:

— Куди їдемо?

— Я покажу дорогу, — спокійно відповів.

Я мигцем поглянула на Хейла і побачила, що він був ранений у плече.

— Ви не поранені? — запитав Алекс.

По щоках неочікувано потекли сльози. Я ледве тримала себе в руках, щоб не впасти в істерику.

— Все... нормально! — надірваним голосом відповіла.

Коли ми приїхали та зайшли у квартиру, я зав’язала волосся в гульку та ретельно помила руки у ванній кімнаті. В аптечці знайшла йод, спирт, марлю та бинт.

— Можете не хвилюватися, я зможу надати першу медичну допомогу!

Я допомогла скинути Хейлу куртку та сорочку.

— Куля зачепила лише плече. Нічого серйозного, — спокійно та без емоцій промовив Хейл.

Я відчайдушно намагалася не подати знаку, що хвилювалася, хоча тремтіння в руках все одно не проходило. Я присіла навпроти Хейла. Тремтячими руками обробила шкіру навколо рани від країв до периферії шматочком марлі, яка була змочена спиртом. З бинта зробила серветку такого розміру, щоб вона закривала всю рану, наклала її на ранову поверхню. Весь час за моїми діями мовчки спостерігав Алекс. Я кілька разів мигцем поглядала на нього, але так і не наважилася подивитися в очі. Про себе відмітила, що в агента Хейла... шикарне тіло! Коли зробила процедуру, першою порушила мовчання.

— Як ви знали, що я буду там?

— Я стежив за тобою!

— О... Серйозно? — кусаючи губи, промовила.

— Це було лише моє завдання!

Я усміхнулась від такої правди, й чоловік всміхнувся у відповідь. На кілька хвилин залипла на його ямочки на щоках та ближче підсіла до нього.

— У мене є інформація про Джима Гарольда, — пошепки сказала. — Я думаю, що він зрадник.

— Ми також так думаємо, — схиливши голову набік, сказав Хейл. Я підняла голову, й наші очі зустрілись. — Але ви вирішили провести своє розслідування, і Джим якимось чином дізнався про це. — Алекс спокійно продовжив говорити далі. — На жаль, у нас немає прямих доказів його причетності до справ Дельгаро.

— Його мати була рідною сестрою Франческа Дельгаро! — зітхнувши, сказала.

Щоб забинтувати рану, мені прийшлося впритул наблизитися до Алекса. Я відчула на своїй шиї його подих, і це мене дуже сильно збентежило.

— Що вам відомо таке, що не знає управління?

— Багато чого, — різко відповіла.

— Наприклад?

— Наприклад, те, що до управління ви служили в морській піхоті під командуванням Даміана Вокера. — Відійшла від теми. — Ви виросли з мамою, тому що батько помер під час військової операції в Багдаді, й пішли по його стопах. Маєте пса, чорного лабрадора, якого назвали Щасливчик. Ви його врятували в Мексиці під час операції, коли затримували дилерів, прибічників Дельгаро. Близько року тому вас покинула наречена Алісія, і після того у вас не було серйозних стосунків, лише легкі інтрижки. Ви любите баскетбол, але граєте з юнаками з Бронксу у волейбол. Ви запальний...