Розділ 8 - Операція порятунку. (Наш час) 

«За добрими вчинками іноді ховаються страшні справи». 

Пробудження Ділана було дуже важким, голова боліла наче після сильного удару, спина затекла, як і руки, які були туго пов'язані за спиною. 

- Що це в біса відбуваеться?! - невдоволено промовив він, приходячи до тями. 

- Отямився? - займаючи стілець на проти, запитав чоловік. 

- Де Тені? Що ти з нею зробив, псих? – закричав хлопець. 

- З нею все гаразд, вона спить. 

- Розв'яжи мене, - якомога спокійніше промовив він. 

- Сюди їде поліція, вона й розбереться хто ти, і що ти зробив із Гортензією. А поки що, ти посидиш тут, якщо спробуєш якимось чином втекти, - чоловік дістав срібний пістолет, що належав Тені, з кобури. - Я тебе пристрелю, і все спишу на самооборону. 

- Я Ділан Волкер, засновник компанії "Найс Технолоджі". І ти думаєш, що я маніяк убивця? 

- Як відомо, Ділан зник п'ять років тому, і, наскільки я пам'ятаю, він не був виродком. 

- Ну що ж, почекаємо поліцію, там візьмуть відбитки пальців, кров, і коли дізнаються хто я - відпустять, а тебе заарештують за хибні свідчення. 

 Чоловік підвівся з стільця, і підійшов до шафи, що стояла поруч, діставши якийсь шприц зі скриньки.

- Знаєш Ділан, за що я люблю природу? За те, що вона дає нам все для того, щоб вбивати, і майже нічого для того, щоб рятувати.

- І до чого ти хилиш? – невдоволено спитав чоловік. 

- До того, що ця речовина, - вказуючи на шприц, продовжив він. - здібна стерти з твоєї пам'яті всі спогади, і перетворити тебе на агресивно-компульсивного маніяка вбивцю, коли почуття відключаються – залишаються тваринні інстинкти. Так ось, я тобі хочу розповісти одну історію. Наскільки ти вже зрозумів, я лікар, пройшов Велику битву, врятував безліч людей, був нагороджений медаллю і багато іншого. Але не зміг врятувати свою дружину, вона померла від чорного раку (крона вірусу), я дивився як вона мучиться, і нічим не міг їй допомогти. Щодня вона просила мене, убити її, і це єдине, чим я зміг їй допомогти. 

- І ти її вбив?

- Так! – голосно закричав чоловік. - А чим ще я міг їй допомогти? Я навіть був на межі світу, але духи не прийшли, бо їх нема. І тоді я вирішив, що все зроблю сам. Я проводив дослідження, і майже досяг бажаного результату, і якраз до речі підвернулися ви. 

- А до чого тут ми? 

- Експерименти я проводив на людях, і як ти вже зрозумів, ніхто не залишився живим, а поліція, з підозрами крутиться біля мого будинку. Але я знайшов жертву, яку врятував від тебе, а ти станеш чудовим заручником психіатричної лікарні. 

- Але Гортензія все їм пояснить. 

- Так, але на той момент, ти станеш шматком байдужого живого м'яса.

- Тоді питання, навіщо ти все це мені розповідаєш? 

- Кожен має вилити комусь свою душу.

- За цим, йди на сповідь до священика, він прощає гріхи. 

- А мені не потрібне прощення. Просто знай, що ти послужив доброї мети. 

- Ні, послухай ти не повернеш дружину, вона не воскресне. Але ми живі, розумієш, і нам потрібно знайти важливу людину, я повинен допомогти Тені. Я прошу, не роби те, про що потім будеш шкодувати все життя. 

- Що правда? - чоловік на хвилину задумався, а потім голосно розсміявся. - Ти справді подумав, що зможеш мене розжалобити? Знаєш, скільки разів я чув ці історії? Вже навіть якось нецікаво, - Майк підійшов до Ділана, встромляючи голку в підключичну вену, повільно натискаючи на поршень шприца.