Розділ 16. Тіні старого міста

Розділ 16. Тіні старого міста

Нічний Київ зустрів їх прохолодою та тривожним спокоєм. Гелікоптер сів на приватному майданчику на даху висотки на Подолі. Марк, попри поранення, рухався швидко й зібрано. Його люди вже чекали внизу з непомітним чорним позашляховиком.

— Нам треба поспішати, — кинув він Єві, допомагаючи їй вийти з кабіни. — Громов підняв на ноги всіх своїх силовиків. Він знає, що калейдоскоп — це ключ до архіву твого батька, який схований у спецсховищі Музею.

За десять хвилин вони вже стояли біля службового входу до Національного музею. Будівля виглядала величною і похмурою в нічному освітленні. Єва відчула, як по спині пробіг холодок. Тут, серед пилу віків та старих документів, пройшло її дитинство. Тут її батько залишив те, що тепер вартувало їм життя.

— Код доступу, Єво, — прошепотів Марк, коли вони опинилися біля масивних залізних дверей, що вели до підвальних приміщень.

Вона дістала калейдоскоп. Світло від ліхтарика Марка пройшло крізь скельця, і на стіні з’явилася хитромудра проекція цифр. Єва тремтячими пальцями ввела комбінацію. Замок клацнув, і важкі двері повільно відчинилися, впускаючи їх у лабіринт стелажів та коридорів.

— Ми всередині, — тихо сказала вона.

Але щойно вони пройшли кілька метрів углиб архіву, за їхніми спинами почулося різке ляскання затворів. Раптово спалахнуло яскраве світло прожекторів, засліплюючи їх.

— Я знав, що ви прийдете саме сюди, Скромнице, — пролунав холодний, тріумфуючий голос Громова з глибини залу. — Ви самі принесли мені ключ.

З тіні вийшли озброєні люди, оточуючи їх півколом. Громов стояв попереду, тримаючи пістолет націленим прямо в груди Марка. Його очі горіли божевільним азартом.

— Віддай документи і калейдоскоп, і, можливо, я дозволю Марку померти швидко, — процідив він.

Марк непомітно стиснув руку Єви, даючи знак відходити до металевих стелажів. — Ти нічого не отримаєш, Громов, — спокійно відповів Марк, хоча Єва відчула, як напружилися його м'язи під її долонею. — Твій час закінчився ще в горах.

— Подивимося, — оскалився Громов і дав знак своїм найманцям.

Перший постріл розірвав тишу підвалу, змусивши Єву здригнутися. Марк різко штовхнув її за масивну колону, вихоплюючи власну зброю. Вони опинилися в пастці, оточені ворогами, і лише старі стелажі з документами відділяли їх від смерті.