Розділ 6. Сніданок на пороховій бочці

Розділ 6. Сніданок на пороховій бочці

Повернення до маєтку було схоже на повернення у фортецю під час облоги. Охорони стало вдвічі більше, а обличчя людей Марка нагадували кам’яні маски.

Єва спустилася до сніданку, почуваючись напрочуд зібраною. Вчорашні сльози висохли, залишивши по собі лише холодну рішучість. Вона більше не хотіла бути «об’єктом». Якщо вона в цій грі, то вона вивчить правила і почне ходити першою.

Марк уже був за столом. Він виглядав бездоганно, як завжди, і тільки пластир на щоці нагадував про вчорашній вибух.

— Ти сьогодні рано, — зауважив він, приховуючи подив за горнятком кави. — Роботи багато, — сухо відповіла Єва, сідаючи навпроти. — Я хочу повний доступ до фінансових звітів компанії Громова. Не лише тих, що ви дістали через шпигунів, а й офіційних.

Марк повільно відклав газету. — Навіщо? Я ж сказав, що Громовим займається моя служба безпеки. Твоя справа — папери тут.

— Ваша служба безпеки вчора ледь не дозволила нас підірвати, — Єва прямо глянула йому в очі. — Громов діє грубо, але його фінанси кажуть про інше. Він не просто рейдер, він виводить гроші через підставні фонди. Якщо я знайду, куди йдуть ці гроші, ми зможемо знищити його без жодного пострілу.

Марк мовчав, уважно вивчаючи її. Вчорашня «скромниця» зникла. Перед ним сиділа жінка, яка пережила замах і замість того, щоб зламатися, вимагала зброю.

— Добре, — нарешті промовив він. — Ти отримаєш доступ. Але за однієї умови. — Якої? — Ти не виходитимеш із будинку без мого дозволу. Взагалі.

Єва відкрила була рота, щоб заперечити, але в цей момент до їдальні швидким кроком увійшов начальник охорони. Його обличчя було блідим.

— Марку Олександровичу, у нас проблема. — Говори, — різко кинув Марк. — Біля воріт машина. Преса. І... там Денис.

Єва миттєво підхопилася зі стільця. — Брат? Що він там робить?

— Він влаштував справжнє шоу, — продовжив охоронець, уникаючи погляду Єви. — Кричить, що ви викрали його сестру і тримаєте її в рабстві за борги. Там камери «Новин міста». Якщо ми його зараз силоміць приберемо — завтра всі газети напишуть, що ви тиран.

Марк повільно підвівся. Повітря навколо нього, здавалося, почало вібрувати від люті. Він глянув на Єву, і в його очах вона побачила німе запитання: «Це твій план?»

— Я нічого про це не знала! — вигукнула вона, відчуваючи, як серце знову пускається вскач. — Я маю з ним поговорити!

— Нікуди ти не підеш, — Марк перехопив її за лікоть. — Це пастка, Єво. Громов підставив твого брата, щоб виманити тебе або дискредитувати мене. Якщо ти вийдеш до камери — ти підтвердиш кожне його слово.

— Але він мій брат! Якщо я не вийду, він продовжить цей цирк!

Раптом на телефон Єви прийшло повідомлення. Вона тремтячими руками витягла його з кишені.

«Вийди до мене, сестричко. Або я розкажу їм про те, як ти спала з ним у перший же вечір. Громов обіцяв мені бонус за твоє інтерв’ю. Вибач, мені дуже потрібні гроші».

Єва відчула, як її нудить. Вона простягнула телефон Марку. Він швидко пробіг очима текст, і його обличчя перетворилося на маску з криги.

— Ну що ж, — промовив він голосом, від якого в Єви пішли мурашки по спині. — Схоже, твій брат щойно підписав собі вирок. А нам доведеться змінити тактику.

Він повернувся до начальника охорони. — Впустіть його. Одного. Без камер. А пресі скажіть, що пан Вогняний та його... наречена... вийдуть із заявою через годину.

Єва здригнулася. — Наречена?

Марк обернувся до неї, і в його погляді не було ні краплі ніжності. — Це єдиний спосіб закрити їм роти, Єво. Або ти стаєш моєю нареченою перед усім світом, або завтра ти станеш причиною мого краху. Вибирай. Швидко.

Розділ 6. Продовження. Останній зв'язок

Двері кабінету відчинилися, і охоронець майже заштовхнув Дениса всередину. Брат виглядав жахливо: м’ята куртка, червоні очі, руки, що постійно сіпалися. Але щойно він побачив Єву у розкішному кабінеті, у його погляді спалахнула не каяття, а заздрість.

— О, бачу, ти непогано влаштувалася, сестричко! — вигукнув він, намагаючись додати голосу впевненості. — А я там під воротами маю розігрувати комедію, щоб хоч якось вижити!

Єва стояла біля столу Марка, зціпивши зуби так, що боліли щелепи. Вона дивилася на людину, яку все життя захищала, і не впізнавала її.

— Ти прийшов сюди, щоб продати мене ще раз, Денисе? — її голос був тихим, але холодним, як лід. — Я бачила твоє повідомлення. Тобі мало було того, що Марк уже заплатив за твої борги?

Денис на мить зніяковів, але швидко перейшов у наступ: — Громов сказав, що Марк тебе просто використовує! Він сказав, що я можу заробити на ексклюзиві. Єво, мені треба відігратися, розумієш? Один великий куш — і я поверну все, що винен Громову!

— Ти ніколи не зупинишся, — промовила вона з гіркотою. — Ти продав мою честь за «бонус» від вбивці. Вчора нас ледь не підірвали в порту, Денисе. Твій благодійник Громов намагався вбити твою сестру.

Денис на мить замовк, його очі забігали. — Це... це він просто лякав Вогняного. Він би не зачепив тебе...

У цей момент Марк, який досі мовчки стояв у тіні біля вікна, зробив крок на світло. Його присутність миттєво заповнила кімнату відчуттям неминучої розплати. Денис мимоволі втягнув голову в плечі.

— Знаєш, Денисе, — голос Марка звучав майже лагідно, що було в сто разів страшніше за крик. — Я думав просто зламати тобі руки і вивезти до кордону. Але Єва... вона чомусь вважала, що в тобі залишилося щось людське.

Марк підійшов до столу і поклав на нього два документи. — Перший — це заява в поліцію про шантаж і вимагання з твоїм підписом. Другий — квиток в один кінець до трудового табору в Польщі, де ти будеш працювати на лісопилці, поки не відпрацюєш кожен цент, який я за тебе заплатив. Без ігор. Без алкоголю. Без телефонів.

— Ти не маєш права! — закричав Денис, роблячи крок до Марка, але охоронець миттєво перехопив його.