Розділ №3

    Коли сонце визирнуло за обрій і піднялося на достатню висоту , щоб промені сонця проникали через не великі отвори в стінах будівлі. Проміння подало на людей та на їхні очі. Давид Воттс прикрив рукою очі , щоб не світило сонце. Він встав з купи сюхого сіна та озирнувся навколо. Вони так само були в ангарі ферми, інші вже теж почали прокидатися та потягуватися. Емма Коттон сиділа і дивилася на захід сонця. Джош підійшов до неї та сів. 
    — Ти думаєш , що нас чекає те саме , що і Сару ? — зі слизами на очах сказала Емма. 
    — Якщо нас всіх закрили тут то певно що так. — відповів Джош. 
    Після його слів вона опустила голову собі на коліна та тихенько схлипувала. А Джош все сидів і дивився на схід сонця. Він не вмів заспокоювати людей , тому навіть не намагався , щоб не зробити ще гірше. Він би сидів так само , але почув голос Роберта. 
    — Так , нам потрібно знайти їжу. Чоловіки , підемо в магазин знайдемо щось. А жінки залишаться тут.  
    — А якщо він повернеться ? — запитала Ліза. 
    — На мою думку він виходить тільки в ночі , але якщо він прийде біжіть до того будинку де ми були звʼязані. — відповів Роберт. 
    — Добре. Тільки будьте обережними. — сказала Ханна. 
    Роберт схвально  кивнув та підійшов до виходу. Інші чоловіки встали зі своїх місць та попрямували за ним. Коли їхні Тіни зникли з поля зору жінок все стояло тихим. Не було ні одного звуку. Жінки почали прислухатися до кожного шороху але нічого не чули. 
    У цей час четверо чоловіків прямували в сторону того місця де почалися події вчорашньої ночі. У всіх збивався ритм биття серця підходячи до цього місця. Червоний слід крові який тягнувся до будинка на краю села. На запах крові злетілися мухи , які своїм дзижчанням заважали чоловікам прислуховуватися до звуків навколо них. 
    По переду йшов Кріс , коли вони підійшли до магазину він першим зайшов в нього. Чоловіки розділилися. Кожен пішов по рядах , шукаючи потрібні продукти. Пройшов деякий час та чоловіки зібралися біля виходу з магазину. Джош приніс приблизно десяток консерв з індичкою , яловичиною та свининою. Кріс взяв вугілля та запальничку. Давид приніс не великий казан з гречаною крупою. А Роберт приніс зо досять пляшок води скручених в упаковку. Чоловіки вийшли з магазину та попрямували до місця де їх чекали жінки. 
    Прийшовши до будівлі ферми чоловіки були доволі стомлені та спітніли. Перебування в постійному страху призводить до постійної параної та нервозності. Чоловіки зайшли в середину. Жінки сиділи на сіні , вони явно були налякані приходом чоловіків . На їхніх лицях читалися заціпеніння та переживання звуками на вулиці. Чоловіки підійшли ближче та поклали свої речі на землю. Жінки встали зі своїх мість та підійшли до речей. Вони порозбирали їжу та воду. 
    — Я зараз розпалю багаття та зварю гречку. — сказав Роберт. 
    Він розірвав пакет з вугіллям та висипав половину вугілля на землю. Взяв пару папірців, поклав їх на вугілля та підпалив. Спалахнув не великий вогонь, який трохи обпік пальці Роберта. Він дістав казан , відкрутив пляшку води та залив у казан. Роберт зачекав поки вугілля нагріється достатньо та поставив казанок у вугілля. Коли вода в казану закріпить та засипав гречку у воду. 
    Коли Роберт готував їсти Джош покликав Кріса вийти за ферму. Чоловіки прийшли за ферму де побачили ямо завглибшки приблизно пʼять метрів а внизу було встромлено купа заточених палок. Коли чоловіки підійшли Джош дещо запитав у Кріса. 
    — Ти памʼятаєш , що той хто виживе отримає великі гроші. 
    — Ну , так. А що ? 
    — Так от , мені дуже потрібні ці гроші і я готовий йти на все заради них. — з зловісною посмішкою на губах сказав Дшош. 
    Кріс який стояв спиною до ями здається зрозумів наміри Джоша, але нічого не встиг зробити. Джош різким рухом взяв Кріса  за плечі та штовхнув його в низ. Кріс не встиг видати ні звуку , коли його тіло на скрізь проштрихнули палиці. З усіх ран лилася кров. Джош знову посміхнувся та за секунду його вираз обличчя змінився з зловісного на зляканий. Він почав бігти до інших.  Коли він прибіг він почав голосно та з комом в горлі казати. 
    — Там Кріс. Він хотів мене вбити. 
Всі підскочили із своїх місць та попрямували за Джошом за ферму. Вона прийшли і побачили яму , а в середині було тіло Кріса , яке було проколоте назкрісь цими деревʼяними списами. І тут Джош із дуже тяжким диханням продовжив. 
    — Він сказав , що йому потрібні ці гроші та він готовий на все , щоб їх забрати.  — Він намагався зіштовхнути мене туди , але я оборонявся та зіштовхнув його туди. 
    На очах у інших читалася відраза до Кріса. А в очах Джоша зʼявився якись непомітний блиск.