Розділ №2

    Кріс трохи задрімав. Але коли він почув якісь звуки за вікном він почав тремтіти. Він підійшов до місця де спали його нові друзі та поглянув на них. Кріс побачив , що вони не сплять і теж почули ці звуки. Кріс підняв усіх і повернув голову в протилежну стіну. Він дивився в темряву пару секунд. Чоловік трохи заспокоївся і збирався повернути голову назад до вікон але він почув крик Емми Коттон. Почувши крик , він повернув голову до вікон. І тоді він побачив його… Висока громада фігура стояла прямо навпроти них за вікном. Кріс зразу не зрозумів , що він тримав в руці , Кріс зразу подумав, що це палиця. Але потім він зрозумів , що це був великий мисливський ніж. 
    — Що це в біса таке? — розгублено запита Давид. 
    — Можливо це один з жителів. — сказала Ханна Лемб. 
    — Один з жителів в дві години ночі з ножем в руках. І я думаю він не знайомитися з нами прийшов. — сказав Кріс. 
    — А ми закрили двері ? — розгублено сказав Джош. 
    — Ні. — відповів Кріс. 
    Фігура усміхнулася оголивши свої гострі зуби. Він почав рухатися до дверей. Місяць який світив з невеликого вікна дуже добре освітлювала фігуру та її руки , але не освітлювала її лице. Рука фігури лягла на ручку дверей та з легкістю відчинила їх. Всі люди підстрибнули зі своїх місць та були готові бігти. Коли фігура повільними кроками направилася до людей , вони побігли в іншу кімнату магазину. Вони побачили двері які виходили на вулицю. Люди підбігли до них та намагалися відчинити , але двері заклинило. Джош сильніше намагався відчинити їх руками , але коли побачив , що та клята фігура вже близько він сказав усім трохи розійтися і ногою вдарив по дверях. На цей раз вони відчинилися та з чутним скрипінням відійшли в сторону.  Люди вибігли на вулицю та почали дуже швидко прямувати в інший кінець вулиці. Клята тварюка не відставала, вона пришвидшилася та вже була в десяти метрах від людей.  І тут Сара зашпортується за гілля яке лежало на дорозі та падає. Група людей це не зразу помітила , але коли все ж таки помітили було вже занадто пізно… Тварюка накинулася на Сару яка вже встигла перевернутися на спину. Сара намагалася чинити опір та кричала. Але тварюка легким рухом руки перерізала їй горло. Кров бризкала повсюди на землю , на одяг Сари та на саму тварюку. Коли кров попала йому на губи він мерзенно облизнув їх. З носу та роту Сари лилася кров.  Коли кров трохи зупинилася тварюка взяла її за ногу та потягла в той самий будинок на кінці вулиці. 
    Інші з групи стояли і спостерігали за цим. Жінки почали плакати а декого з чоловіків почало нудити. Тільки один Кріс стояв і спостерігав за цим всім з страхом на очах. Він розумів , що це чекає майже їх усіх. 
    Коли всі трохи пройшли в себе вони зрозуміли , що потрібно кудись іти. Люди встали з землі. Через пару хвилин роздумів вони вирішили йти на ферму. 
    — Там можливо є сіно або якісь овочі. Хоча це мало імовірно. — сказала Ханна 
    — Так , можливо… — втомлено сказав Давид. 
    Вони проходили будинки, дерева без листя,та коріння з-під землі. Всі йшли мовчки. Зайшовши на територію ферми , люди побачили пусті собачі будки , які були пофарбовані червоною фарбою.  Але фарба під дією часу обсипалася та залишилося тільки не великі шматочки фарби на будках. На тереторії було багато будок по дорозі до входу в саму будівлю ферми. Емма Коттон повернула голову на останню будку. Вона єдина була пофарбована в синій колір та на кінці ланцюга був нашийник який завʼязувався на шийних хребцях великого скелета собаки. Емма вдихнула і відвернула голову від скелету в сторону своїх товаришів.  
    Вони вже підійшли до входу в будівлю. Зайшовши в середину, люди побачили просто склад з сіном. Якщо скидатися на скелети при вході то це село пустує вже як мінімум три роки. Але сіно збереглося ідеально , таке саме зеленкувате та пухке. В іншій стороні лежала солома така золотиста та так само пухка. 
    Ліза Ебботт підійшла і сіла на сіно. Інші попрямували за нею та вмостилися на пухкій подушці. Хтось застогнав. 
Вже почало світати , вони навіть не зрозуміли як пройшло пору годин. На сіні було дуже зручно. Так вони і задрімали.