Глава 1

 Травень 1992

Ледве хвилину тому автобус повернув з асфальтової дороги і вʼїхав на стежку, яка завивалася вглибині лісу, а вже тінь дерев встиг запевнити пасажирам приємний холод під час поїздки. Килим з листя , що висів над головами пасажирів, був усіяний плямами сонця, промені якого пробивалися через листя. В кронах дерев можна було побачити мешканців лісу: комах які снували туди сюди і займалися своїми справами, малі пташки шукали партнерів або гілочки до будування гнізда. Хоча був тільки 

травень і трохи перед десятою , то двадцять пʼяти літний вчитель біології Бйарк Вено, відчував що приходить теплий майже літній день. Посилає задоволенний погляд своїй трохи старшій  колезі, Анні- Луіс, яка як багато разів перед тим під час екскурсій організованих для підопічних дитячого будинку, зараз так само сидить за кермом автобусу. Вправно  їдучи нерівною дорогою, Анна примудрялася співати разом з усіма пісню

»Наш водій не вміє водити автобус, водити автобус…»

 Слова змішюються з радістю дітей , а Бйарк усміхається на вид веселих облич які відбиваються в лобовому дзеркалі. Потім визирає через вікно машини на чудові краєвиди. Під кінець весни натура показує свїй  найкращий костюм. А найбільше птахи. Коли календар відзначає травень птахи зʼєднуються в пари складають яйця , тому Бйарк мав надію що зможе запевнити дітям такі самі враження які переживав коли в дитинстві перегшукував територію багнюк Ютландії.  Згадує як мав такі самі цілі коли шукав роботу в дитячому будинку в Аґерсмінді. Як свіжо спечений студент не здогадувався що будинок веде ще й школу для його мешканців. Як тільки прочитав оголошення в газеті зразу вислав своє резюме . Кілька тижнів по тому Бйарк приїхав до Їллінґе на розмову з директором, а коли нарешті отримав посаду не міг дочекатися аж втілить всі свої плани в життя. Бйарк щиро тішився з факту що екскурсію організовано за планом . Тайком переглядав свої нотатки щоб не збитися коли буде розповідати дітям про різних птахів. 
 Не боявся що екскурсію скасують. Хоч правда чув  що шось там не чисто, був здивований коли директор викликав його до свого кабінету. Той одразу почав говорити про безпеку під час виїзду і що кілька батьків висунули занепокоєння. Спочатку  Бйарк не зрозумів на що директор натякає,  але за хвилину його осяйало.Десь близько тижня інтернет шумів про 9-річного Даніела Стригера Хансена який зник з дитячого майданчика коло  села в південно-західній Зеландії.