Розділ 4

Після уроків я майже тікала з тої школи.

Заходжу до будинку і бачу якусь жінку з пирогом.

—Добрий вечір.

—Добрий вечір, сонечко. Я ваша нова сусідка. В мене двоє синів ,надіюся на гарну дружбу між нашими дітьми і нами—говорила жінка чи то мені,чи то моїй мамі.

—Заходьте, вип'ємо чаю—запросила її я.

—Дуже вдячна,але мушу бігти,старший син має вернутися з школи. 

Блять,хоть би це не був Джейкоб.—вже вмираю в думках і йду в свою кімнату.

Коли вже я переодягнулася,вирішила закрити вікно. Був великий протяг.

Зачиняючи вікно побачила Джейкоба.

Суукаааааа..

Я відкрила вікно і крикнула тому дебілу:

—Джейк,стій на місці і чекай на мене.

Я вибігла у піжамі ,адже не мала часу знову переодягтися.

Підійшла до нього і він заговорив першим.

—Чому ти втекла від мене коли дізналася моє ім'я?Що я тобі такого зробив,що ти так перелякалася?

Була здивована і не знала, що йому відповісти.

—Яка різниця?Чому ти мене переслідуєш?!

—Як я можу тебе переслідувати,якщо тебе бачу вперше за все життя і мені не всерівно. Бо від мене ніколи ніхто не тікав після знайомства.

—Ти не вперше в житті мене бачиш. Це добре, що ти нічого не пам'ятаєш.Добраніч—на цих словах я пішла додому.

***

Пройшов тиждень...

Я вже змирилася з присутністю Джейка.

Ми навіть не розмовляли після того моменту і він був якимось похмурим.

Після уроків він підійшов до мене і схватив за руку .Я злякалася.

—Що ти робиш?

—Що сталося коли ми вперше зустрілися.

—Яка тобі різниця?!Відпусти мене!

—Скажеш і відпущу.

—Придурок! Відпусти.

Він мовчав.

—Грея спитай ,якщо він не скаже, це буде не моя проблема. Якщо я пам'ятаю,то і він чи ти згадаєте.

Він відпустив мене і я пішла додому.