Розділ 2.

І у самій пітьмі я знайду маленьке світло…

Я брела маленькими вуличками свого міста та бездумно скользіла взглядом по вітринам невеликих магазинів. Свернула у провулок і несподівано побачила вивіску цілодобового інтернет кафе. У кишені знайшла останні двісті гривень и сміливо переступила поріг теплого приміщення. 

– Доброго вечора, – посміхнулась мені молодесенька дівчина. Їй мабуть було не більше вісімнадцяти років. – Вам стіл на час чи на всю ніч? 

– На ніч, – тихо відповіла їй та стала пробиратись до лише одного свободного столу. 

Їх було десь около десяти столів та усі були зайняті. Не одна я ховаюсь в тенетах інтернету від реального життя. Прикрила очі та вдохнула полной грудью. 

– Кофе чи можливо чай? – відкрила очі та посміхнулась їй у відповідь. 

– Кофе будь ласка. Цукор не потрібно.

Клацнула мишкой, засвітився екран та на ньому висвітилось пару іконок пропонуючи увійти в чат для спілкування. Два рази клацнула збираючись лише почитати. А мені одразу понеслись смайлики або привітання. Я навіть розгубилась. 

“Чого ви відразу на неї налетіли? Не бачили дівчини у чаті?” 

Несподіваний захисник чомусь змусив мої щоки почервоніти.. Я думала лише пару хвилин і написала коротке: Спасибі. 

“Нема за що!” 

Після цього хлопці перейшли на іншу тему. Вони дуже захоплено обговорювали онлайн гру MOBA League of Legends. Вона вважається найпопулярнішою киберспортивную дисципліною у світі. Кількість геймерів, яких тут називають «закликачами», вже давно перевалила за 100 млн осіб.

Я ніколи не захоплювалася іграми, як спортом. Але вони так завзято сперечалися, що я мимоволі захопилася читанням їхніх суперечок.

“Але ця гра у нас не популярна. Тільки завдяки KS GO у 2020 році Україна визнала кіберспорт офіційним видом спорту.” Написав хлопець із цікавим нікнеймом "Малюк".

“Не тобі міркувати про досягнення. Ти перебуваєш у самому низу рейтингу.”Відповів йому Велетень. 

““Але це не заважає мені бачити та зіставляти факти. Наша країна відстає від сучасних технологій.”

“Та що з тобою сперечатися?”

Но тут від листування мене відволікло оповіщення о особистом повідомленні. Здивовано подивилась на маленький конвертик та відкрила його.

“Привіт. Тобі цікаво читати про ігри?” написав мені мій несподіванний захисник. Мені сподобався його нікнейм. Такий світлий та теплий. Smile…

“Раніше не цікавилась цим питанням!”

“Чому обрала такий нік? Темрява?”

“Тому що життя – це сама пітьма!” всередині мене розростався гіркий ком. 

“Ти не маєш рації, навіть якщо здається, що темно і холодно, то потрібно обов'язково посміхнутися і стане набагато теплішим навколо.”

Його слова змусили замислитись. Можливо він має рацію? Мої роздуми знову перервав сигнал оповіщення. Я вчиталась в його слова та посміхнулась. Цей хлопець був мені сторонньою людиною, написав кілька потрібних слів та мені зробилось на душі світліше. 

Несподівана дружба може допомогти випливти в болоті…

С того дня я почала кожну ніч проводити в інтернет кафе. На роботі вдавалось поспати кілька годин, а ввечері я приходила та на мене чекав вже той самий столик. Я все більше почала цікавиться грою про яку хлопці кожен день сперечались. 

“А яка різниця в якому режимі грати?” якось спитала я. Декілька хвилин у чаті стояла тиша, а потім мені відповів Смайл. Він завжди перший реагує на моє появлення чи на мої запитання. 

“CS:GO має 5 онлайн-режимів. Ходімо в особисті повідомлення.”

“Ок.” чомусь мене це змусило зніяковіти. 

“Змагальний режим (Classic competitive)

Звичайний режим (Classic casual)

Гонка озброєнь (Arms race)

Знищення об'єкту (Demolition)

Бій на смерть (Deathmatch)” 

“Але я не розумію. Навіщо стільки складнощів?”

“Якщо був би один режим, то було не цікаво. А так, ти повинен розвиватися! Це стимулює. Ти звикаєш до того, щоб не сидіти склавши руки. Це стає звичкою і допомагає навіть у звичайному житті”. 

“Тобто, якщо я почну грати, то не зможу одразу грати в той чи інший режим?”

В мене вже руки чесались, щоб спробувати цю гру. Але мені було боязно робити це самій. 

“Ні. Є ще ранги та звання. Звання та ранги в КС:ГО – це певні показники рівня гравця у самій грі. Підвищуючи згодом свій ранг, гравці отримують можливість грати у змагальних режимах з професіоналами, покращувати свій професіоналізм та отримувати запрошення від команд на турніри.” 

“Оу, я до цього при всьому бажанні не доросту!”

“Чому? Хочешь спробувати?”

“Ні-і!” мені у відповідь прийшов скептичний смайл. 

“Не бійся. Я буду поруч!” вже й забула, коли мені казали такі речі. 

Після цього, він мені деякий час розповідав, як сама реєструватися і що потрібно зробити вперше. Пояснював він дуже розбірливо, тому я дуже швидко зайшла в гру. 

“Ти повинна знати основні клавіші в грі, а ще – надягни навушники. Звук є важливою частиною КС:ГО. Перше, що ти повинна запам’ятати – не бійся і не дивуйся.” 

Нюансів було багато, я і не одразу все запам’ятала. Але потроху я все більше втягувалася в цю гру. Це начебто був інший світ, де я могла радіти, переживати або чогось досягнути. 

В мене навіть почали з’являтися мрії. Я хотіла побувати на чемпіонаті. Ні, не на чемпіонаті світу, але все ж це стало нав’язову ідею. Або метою, до якої я стала тягнутись. 

“В мене до тебе питання.” якось прийшло повідомлення від Смайла. 

“Кажи.”