Розділ 1.

Крізь біль та смерть я знайду для вас життя…

Інколи, коли в житті залишилась лише тьма, кожен мріє потрапити в світ, де є надія на краще завтра. Або навіть віддати своє життя для того, щоб ніколи не сталось того жахіття з вашими близкими людьми, яке трапилось. 

Тому, коли до тебе в самих руїнах підходить старуха не зважаючи на твої крики иа сльози, посміхається. Розумієш, шо більше не буде того, що було раніше. Ти більш не будеш злитись на часті дзвінки матері, або спонтанні приїзди твоєї сестри. Життя поділилось на “до” та “після”.

– Не сумуй, – підняла очі на бабусю, яка переступила через руїни мого дома та продовжувала посміхатись. – Біль пройде, залишиться лише журба. 

– Я би змінила деякі слова, що їм казала, але.. Змінити можна все крім смерті, – в останній раз дивилась на таке рідне обличчя матері та накинула на нею хустинку. 

Моя сусідка казала іноді странні речі, але вони чарівним станом робили тебе більш спокійним. Ось и зараз я с сумом дивилась як швидка увозе моїх рідних і я залишаюсь у всьому світі одна. 

С того дня я втратила віру у краще майбутнє. Вчилась, тому що потрібно. А диплом отримала, бо цього колись хотіла моя мати. Друзів в мене немає и я знайшла для себе лише одну можливість, де я відчуваю себе живою. 

Приходячи до дому, сідаю за свій старенький компьютер. Вмикаю його и очікую, коли він холодними літерами привітає мене. Візьму в руки мишку та увійду в онлайн гру, де я будую свій будинок та ходжу в гості до своїх батьків. Ходжу на роботу та отримую великі гроші. Нічого складного, ніхто не кричить та не чекає від тебе великих досягнень. 

Поряд з моїм участком землі будуються такі самі дома і грають такі самі жалкі люди, як і я. Я так думала… 

Доки не зайшла в локації далі, де ще не була. Да і не збиралася, так как там були будинки в які люди вкладають реальні гроші, яких в мене не було. Да в мене і роботи гарної не було. Так, маленький підробіток, який дозволяв мені вижити та триматись на плаву. 

І вот саме в цей час на екрані мого комп'ютера засвітилась надпись:”Помилка, потрібно перезавантажте вашу систему та введіть свої дані”.

Безглузда та наївная була. Вірила, що кому потрібні мої лічні дані. В мене все одно нічого немає. Але… Я просто навіть не подумала. Довірливо вводила всі цифри та підтвердження, що від мене просили. Навіть відповіла на дзвінок підтвердження, а коли до мене дійшло, що саме я зробила, то було занадто піздно. Я була не просто бідною дівчиною, а залишилась без цих крох, що в мене було. 

Наступного ранку після роботи я сходила до поліції, але вони разводили руками, бо я сама, без якогось тиску надала свої дані. Банк заблокував мою картку, але з неї встигли зняти готівку, яка була мені необхідна для оплати квартири. 

З цього дня я не просто не просунулась у світле майбутнє, але тільки глибше потонула в темряві нашого реального світу.