Розділ 3. Знайда

— Тобто, ночувати тут?! — обурено вигукнула я, дивлячись на Крея. — Прямо посеред дороги?

— Не зовсім посеред. Від дороги ми трохи відійдемо — до того невеличкого гаю біля річки. Там ми зможемо розбити табір і спокійно заночувати, не побоюючись, що на нас звернуть увагу якісь підозрілі особи, що шастають дорогами глухої ночі.

— Але чому ми повинні ночувати в тому гаю? — Ще більше обурилася я... все ж таки ведучи до нього коня слідом за лицарем, який очевидно не збирався довго і нудно чекати, поки я обговорю з ним його плани. — Невже поблизу немає якогось селища, де можна винайняти кімнату? Та й десь годину тому я бачила містечко, повз яке ми проїжджали, але так і не попрямували до нього. Чому ми не поїхали туди, щоби заночувати?

— Тобто, минула ніч тебе нічого не навчила? — прогарчав Крей, пронизавши мене поглядом, від якого в мене засмоктало під ложечкою, а щоки миттєво зашарілись. — Міст та сіл ми за можливості уникатимемо. У населених пунктах можуть сидіти шпигуни тих, хто полює на тебе, і вони будуть придивлятися до мандрівників, якщо серед цих мандрівників є молода жінка. І не факт, що навіть якщо ми щоночі зображатимемо кроликів, нам це допоможе. При тому ще не вистачало, щоб через ці часті вистави ми з тобою захопилися і справді переспали.

— Ще чого! — Скипіла я, щосили стиснувши вуздечку. — Хоча підозрюю, ти тільки цього й чекаєш!

— Зовсім збожеволіла? — прошипів охоронець крізь стиснуті зуби. — Та якщо дорогоцінна дочка його величності буде знечещена мною, це поставить для мене хрест взагалі на всьому!

— Проте це не завадило тобі збудитися минулої ночі, коли ти притискався до мене в ліжку! — Розлючено видихнула я, дивлячись прямо на нього. — Чи ти думав, що ЦЕ можна було не помітити та не відчути? Ти справді завівся під час своєї вистави!

— Тому що я чоловік, трясця твоїй матері! — гаркнув Крей, підійшовши до мене майже впритул і свердливши поглядом зверху вниз з висоти свого зросту. — І те, що я лицар під присягою, не робить мене імпотентом! Тому вже вибач, ніжна дівчино моя, але так, прямий контакт з привабливим жіночим тілом мене фізично збуджує, нічого не можу з собою вдіяти! Єдине, що я здатний у таких випадках, це вирішувати, думаючи головою: давати волю фізичним бажанням, чи ні. І як бачиш, з цим чудово справляюся, якщо вже вчора мої штани залишилися не знятими, і все закінчилося без калини на простирадлах.

— Тим не менше, тобі все одно було весело минулої ночі! Чи не так? — Пробурмотіла я, розуміючи, що страх і нестерпне зніяковіло просто не дають мені далі дивитися йому в очі, і змушують відвести погляд.

— Тобто, на твою думку, це дуже весело — завестися, але не отримати розрядки? — в'їдливо пирхнув чоловік, продовжуючи тиснути на мене поглядом. — Вибач, люба, але розчарую тебе: відчуття не з приємних. Тож якщо твоя ласка, замовкни, діставай спальний мішок і лягай спати під он тим деревом.

— Спочатку я хочу повечеряти і скупатися, — Заявила я, демонстративно відвернувшись. — Сподіваюся, ти приготуєш їжу і не підглядатимеш за мною?

— Не турбуйся, очі б мої твоїх принад не бачили, — випалив він. І магією зібравши хмиз, розпалив багаття, над яким почав возитися з приготуванням вечері.

Взявши із сумки рушник, мило та змінну білизну, я вирушила до річки. І відійшла подалі, сховалась за густими високими кущами, які мали сховати мене від очей цього мого трясця охоронця. Добре хоч погода стояла спекотна, а вода виявилася досить теплою, тож купатися в ній було навіть приємно… хоча я все одно віддала б перевагу своїй мармуровій ванній, наповненій оліями, ароматичними солями та запашними пінами.

Покінчивши з миттям, я витерлася, одяглася... і глянувши на свою вчорашню білизну, раптово дійшла невтішного висновку: зараз, коли ми в дорозі, поряд зі мною просто немає служниць, які б займалися пранням! І щось мені підказує, Крей точно не стане цього робити. А отже…

А отже, якщо я не хочу за тиждень залишитися без чистої білизни, та й без чистого одягу, мені потрібно самій собі прати!

Зізнаюся, ця думка точно не покращила мені настрій. Але вибору не було! Настав час звикати до того, що тепер про мене ніхто не дбатиме (принаймні, поки батько з усім не розбереться, і я не зможу повернутися до палацу). Тож треба вчитися самій дбати про себе. А за можливості не сильно покладатися на Крея в плані охорони, і в разі чого бути здатною самій вижити, якщо обставини складуться таким чином, що його поряд більше не буде… а то й зовсім доведеться рятуватися від нього так само, як від Гарвендела з Тайредом! Якщо уявити таку перспективу, то прання власної білизни — найменша з проблем.

Тож видихнувши, я взяла мило і випрала свою білизну з рушником. Після чого вирішила розвісити все сохнути прямо тут — у табір нести не стала. Ще не вистачало, щоб цей нахаба бачив моє спіднє на гілочці!

Покінчивши з цим, я розім'яла плечі і зібралася вже йти назад... як раптом почула тихий, але дуже жалібний писк. Такий безпорадний і щирий, що серце здригнулося. І завмерши, прислухалася, намагаючись визначити його джерело.

Це повторилося. Здається, звідкись ліворуч і ближче до річки.

Насупивши брови, я обережно пройшла в напрямку, на який мені вказував звук, що час від часу повторюється. І те, що він ставав дедалі голоснішим з кожним пройденим метром, давало зрозуміти, що я рухаюся куди треба.

Здається… так, тут. Джерело писку було за цими гілками густого куща смородини. Прибравши які, я охнула, відчувши, як серце облилось кров'ю.