22

Ранок у квартирі Кіри почався тихо. Вона знову переглядала документи, намагаючись скласти пазл подій. Вечірня сварка з Альбертом ще давалася взнаки — серце стиснулося від спогадів про їхні слова, а недовіра до нього не відпускала.
Раптом телефон задзвонив. На екрані — невідомий номер. Кіра глибоко вдихнула, але все ж відповіла.
— Кіра… — холодний, рівний голос спокійно вимовив її ім’я. — Я думаю, ти маєш побачити це.
Відео почало завантажуватися на екрані. Кіра завмерла: на кадрах були дорослі, яких вона знала, у лабораторії організації. І серед них — Альберт, який тримав одну з процедур під контролем. Він не помічає камери, але його руки, його дії — беззаперечно чіткі.
Кіра відчула, як холод прокотився по спині. Серце застигло, а думки закрутилися в хаосі:
Він дійсно бере участь…
Він контролює процес…
А я йому довіряла…

Очі наповнилися сльозами, а дихання стало переривчастим. Вона не могла повірити власним очам. Відео підтверджувало те, про що вона боїться навіть подумати.
— Ні… — шепотіла Кіра, намагаючись зупинити тремтіння рук. — Це не може бути правдою…
Магічний слідкувач Альберта, непомітно прикріплений до її речей, фіксував кожен її рух. Він бачив, як вона реагує, але не знає, що вона бачила його квартиру під час ритуалу.
Крижаний душ опустився на серце Кіри: люди, яких вона любила і кому довіряла, виявилися частиною того світу, який вона намагається розслідувати. І навіть той, кого вона почала відчувати близьким, тепер стає загадкою, яку важко розгадати.
Вона сіла на край стільця, руки стискаючи документи, і зрозуміла: тепер ніякого повернення до колишнього життя не буде.
Якщо хочеш, я можу написати 23 главу, де Кіра після