Гра в темряві
16
Кіра зайшла до кабінету Дмитра Грабця, намагаючись зберегти спокій. Повітря в кімнаті було наповнене суворістю та очікуванням.
— Кіра, — почав він різким тоном, не дивлячись на двері, — я чув про твоє захоплення. Ти дозволила особистим стосункам відволікати себе від роботи!
Вона затамувала подих.
— Я… — почала, але він не дав закінчити.
— Ти ж пам’ятаєш, навіщо прийшла працювати до Альберта, так? — продовжив він, голосом, від якого навіть стіни здавалися суворішими. — Твоє завдання — збирати інформацію, помічати деталі, контролювати ситуацію. Не закохуватися, не мріяти, не відволікатися на романтичні сцени.
Кіра кивнула, стримуючи емоції. Вона знала, що не можна піддаватися почуттям, навіть якщо серце підказує інше.
— Зрозуміла, — вимовила тихо, але чітко. — Я повернуся до роботи.
— Добре, — сказав Дмитро, ледве помітно послабивши тон. — Пам’ятай: особисте завжди йде після служби. Тут немає місця слабкості.
Кіра залишила кабінет із важким відчуттям. Вона знала, що цей урок необхідний. Її стосунки з Альбертом не повинні ставати слабким місцем у її роботі. Але одночасно серце ніяк не хотіло слухатися наказів.
Вона сіла на лавку біля вікна, намагаючись відновити контроль над думками. Крок за кроком, деталь за деталлю — вона мала триматися курсу і не дозволяти емоціям втрутитися в її розслідування.
#1839 в Фентезі
Відредаговано: 08.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
