Кіра залишалася в офісі пізнього вечора, розклавши перед собою записи. Альберт поїхав по справах, і вона могла працювати спокійно… або майже спокійно. Легкий холодок пробіг по спині — Шепітники були близько, як завжди, коли відчувають силу.
Вона зробила крок уперед, намагаючись відстежити їхні рухи, але істот було більше, ніж передбачала. Серце забилося швидше, але Кіра не панікувала. Вона знала, що від цього залежить її успіх у слідстві — і власна безпека.
Раптом двері відчинилися — увійшов агент Віданту, який уже знав про небезпеку в цій зоні. Одним жестом він підтвердив план: вони разом відганяли Шепітників, які знову відступили в тінь.
— Як просувається слідство? — спокійно спитав він, коли загроза минула.
— Крок за кроком, — відповіла Кіра. — Поки що без прориву, але є нові зачіпки.
Вона глянула на рятівника й відчула, що поряд є ті, на кого можна покластися. Магія істот була небезпечною, але тепер Кіра мала шанс діяти більш впевнено.
Тим часом, у іншому кутку Єритеї, Альберт сидів на засіданні Темвір, обговорюючи плани своєї організації. Його думки були зайняті стратегіями, і він ще не підозрював, що Кіра щойно пережила зустріч із Шепітником.
Раптом різкий, пронизливий крик пролунав із сусіднього приміщення. Серце Альберта здригнулося, а всі присутні завмерли. Ніхто не знав, що сталося, але стало зрозуміло одне — ніч може змінити все.