•Ми довго не могли зрушити з місця.Ми навіть не замітили як тінь в кінці коридору зникла.Але я відчувала що за нами досі хтось спостерігає.
—Я не хочу цього більше, – пробурмотіла Ангеліна. – Давайте кинемо цю дурну книгу.
—Не можна,– відповіла я. – Виходу назад немає,ми в грі,вона нас не відпустить просто так.
•Саша стояв трохи осторонь,дивлячись в сторону бібліотеки.
—Ви чули? – Тихо запитав Саша.
—Що саме? – Насторожився Влад.
—Ну…Голос…Він сказав моє імʼя.
•Ми всі перезирнулися. У коридорі була тиша.
—Тобі здалося, – не впевнено сказала Віталіна.
—Ні, – Саша похитав головою. – Він був поруч. Він ніби шепотів прямо у вухо.
•Я відкрила щоденник.На сторінці зʼявився новий напис:
«Першим буде Саша.Ти вже відмічений»
•Усі відпугнулись.Саша аж побліднів.
—Це вже не смішно,– сказав він,нервово озираючись навколо себе. – Хто це бляха пише?
•І тут різко всіх у очах блиснуло. На стіні позаду Саші ми побачили ту саму тінь:високу,вона виглядала якось не по людськи.Коли вона піднімала руку він стояв не рухомо.
•Саша розвернувся,але за спиною було порожньо.
—Я… я її відчув, – ледь чутно прошепотів він. – Вона торкнулася мене…
•На сторінці щоденника зʼявився ще один напис:
«Завтра.Якщо не знайдете місце,де він зник.Він більше не повернеться.»
•Ми всі подивились на Сашу,і холод пробіг по всьому тілі.
Щоденник вибрав свою жертву…
#2044 в Детектив/Трилер
#943 в Трилер
#691 в Детектив
компанія школярів, розслідування таємниць, таємна бібліотека
Відредаговано: 17.09.2025