Гра в темряві

Глава 4. Обрали його.

•Ми довго не могли зрушити з місця.Ми навіть не замітили як тінь в кінці коридору зникла.Але я відчувала що за нами досі хтось спостерігає.

 

—Я не хочу цього більше, – пробурмотіла Ангеліна. – Давайте кинемо цю дурну книгу.

—Не можна,–  відповіла я. –  Виходу назад немає,ми в грі,вона нас не відпустить просто так.

 

•Саша стояв трохи осторонь,дивлячись в сторону бібліотеки.
 

—Ви чули? – Тихо запитав Саша.

—Що саме? – Насторожився Влад.

—Ну…Голос…Він сказав моє імʼя.

 

•Ми всі перезирнулися. У коридорі була тиша.

 

—Тобі здалося, – не впевнено сказала Віталіна.

—Ні, – Саша похитав головою. – Він був поруч. Він ніби шепотів прямо у вухо.

 

•Я відкрила щоденник.На сторінці зʼявився новий напис:
 

«Першим буде Саша.Ти вже відмічений»

 

•Усі відпугнулись.Саша аж побліднів.
 

—Це вже не смішно,– сказав він,нервово озираючись навколо себе. – Хто це бляха пише?

 

•І тут різко всіх у очах блиснуло. На стіні позаду Саші ми побачили ту саму тінь:високу,вона виглядала якось не по людськи.Коли вона піднімала руку він стояв не рухомо.
 

•Саша розвернувся,але за спиною було порожньо.
 

—Я… я її відчув, – ледь чутно прошепотів він. – Вона торкнулася мене…
 

•На сторінці щоденника зʼявився ще один напис:

 

«Завтра.Якщо не знайдете місце,де він зник.Він більше не повернеться.»

 

•Ми всі подивились на Сашу,і холод пробіг по всьому тілі.
 

Щоденник вибрав свою жертву…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше