Розділ 42

І ось, п’ятнадцятого березня, я в кремовій сукні з мереживним ліфом, завищеною талією і шифоновою спідницею в кілька шарів, йду під руку з братом до квіткової арки, де мене чекає найкоханіший чоловік. Він одягнений в стильний костюм-трійку темно-силього кольору, в петлиці троянда в колір моєї сукні. Темне волосся гарно вкладене, очі сяють коханням. І тепер я точно впевнена, що він мій. Тільки мій. І я нарешті кажу «так». Мами плачуть, навіть Світлана промокувала кутики очей хусткою. Я сама ледь стримуюсь. Всі мої подруги, вже заміжні, як і друзі Микити. Тут всі наші близькі. Льоша прийшов з Ольгою. Не знаю, чи складеться в них, але бажаю йому щастя. Адже я сама неймовірно щаслива.

Відразу після церемонії ми відправляємось в аеропорт. Довгі перельоти, як і сильні зміни клімату, лікар заборонив. Тому Микита везе мене в Париж, пообіцявши, що все ще у нас попереду, і Мальдіви, і Балі, і весь світ. Номер в готелі з видом на Ейфелеву вежу - просто мрія. І весна в цьому місті кохання просто неймовірно прекрасна.

- Томська Мія Станіславівна, - Промовляє Микита, наче пробуючи на смак. - Мені подобається як звучить твоє ім’я з моїм прізвищем. Тепер ти точно - моя. - Цілує мій палець з обручкою. В нас вони однакові, тільки на моїй розсип діамантів, а в нього без камінців.

- А ти - мій.

Париж в середині березня дійсно прекрасний. Свіжі барви зелені, що з’являється після зими, створюють особливий настрій, і не залишать байдужими навіть найпереконаніших скептиків. А ще в цей час починають квітнути магнолії. Кожен день ми гуляємо то по Єлисейським полям, то в саду Т’юільрі або ж в парку Монсо. А ще вибираємось в Булонський ліс на пікнік і в Версаль. Піднімаємось на вежу Монпарнас, щоб помилуватись чудовими видами міста кохання. А яка тут смачна випічка в кав’ярнях. Я просто щоденно отримую гастрономічне задоволення. А ще Лувр, він величезний, і щоб обійти все знадобиться не один день. Тому ми дивимось тільки самі цікаві експонати, тому що я швидко втомлююсь. Після кожної прогулянки в номері на мене чекає масаж ніг від коханого чоловіка. 

Довгі прогулянки і огляд визначних місць ми чергуємо з днями, які проводимо в номері, замовляємо їжу і не вилазимо з ліжка. Виходимо тільки на терасу або у найближчий парк, щоб подихати повітрям. За день до від’їзду рушаємо до Діснейленду. Поки Микита щось роздивляється на мапі, я, наче зачарована, дивлюсь на американскі гірки. Як же це круто.

- Навіть не думай, Томська. - Обіймає і кладе руки на живіт. - От підросте малюк, приїдемо, тоді і зможеш покататись.

- Каруселі?

- Впевнена, що тебе не захитає?

- Дивись там Том і Джері! Підемо, зфотаграфуємось! - Промовляю із захватом, і тягну чоловіка в бік мультяшних героїв.

- Дружина, ти ще така дитина в мене. - Легко торкається поцілунком кутика моїх губ. - Йдемо.

Після повернення з подорожі, ми займаємось пошуком нового житла, де зможемо облаштувати дитячу. Після декількох тижнів пошуків і оглядів, зупиняємось на приватному будинку, в тому ж містечку, де живе батько Ніка. Вносимо завдаток і за тиждень переїжджаємо. Я ще деякий час їжджу на роботу в клініку, а потім беру академічну відпустку. Микита ж працює віддаленно з дому на ту саму компанію. Вони погодились на його умови, щоб не втрачати такого цінного фахівця як він. Мені подобається, що він весь час поряд.

- Як тобі: Томська Каміла Микитівна? - Питаю у Микити, сидячи на підлозі дитячої з ноутбуком, поки він з інструкцією збирає дитяче ліжечко для нашої донечки, яка повинна народитися найближчим часом. Він видривається від свого заняття, кладе голову на мої коліна і цілує мій вже досить великий живіт.

- Пуп’яночок, як тобі ім’я Каміла? - Прикладає вухо до животу. Маленька починає активно рухатись всередині. - Мені, здається, їй подобається.

- Вона просто дуже сильно любить свого татка. - Промовляю я і цілую коханого.

- А тато кохає своїх дівчаток.