Розділ 37

Микита

Цей день був найкращим за останні декілька років. Перша щира розмова з батьком. Ще і зустріч з Мією. Вона сама запросила до себе, і ось ми, як колись раніше, мчимо на байку вечірнім містом. Адреналін вирує судинами. А потім божевілля. Найшаленіший секс у моєму житті. Але вийшовши із душу, зрозумів, що щось змінилось. Причину не розумію, все ж було так чудово. Мія стоїть біля вікна, а потім вражає своїми словами. Хоче, щоб я пішов. Що вбіса відбувається? В сенсі «ми отримали, що хотіли»? Скаженію. Йду до кімнати і швидко збираюсь. Дивлюся на неї. Що ж ти робиш, дівчинко? Вона теж дивиться і в тому погляді стільки болю і суму. 

Виходжу за двері і швидко спускають. Хочу скоріше вийти і закурити. Дістаю цигарку, клацання запальнички і рятівна затяжка. Дурня, звісно. Це не рятує. Погана звичка. Обіцяю собі кинути. Сідаю на байк і їду додому. Речі вже зібрані. Дістаю телефон, щоб відкрити галерею, де повинне бути нове фото Мії. Зробив на днях, поки вона спала. Але, коли знімаю блокування, бачу повідомлення від Віолети. Усвідомлення накриває. Ось у чому справа! Вона побачила це чортове повідомлення. Лайно! Але це не може бути правдою. Ніколи в мене не відключався мозок настільки, щоб я міг таке допустити. Тільки з Мією. Але ж вона лікар, тож все під контролем. А ця дурепа Ві вирішила мене впіймати на таку стару байку про вагітність. Гаразд, приїду і відразу потягну її в клініку на УЗД. Знайшла дурня. Заспокоївшись, лягаю спати.

Вранці будить будильник. Викликаю таксі і їду в аеропорт. Дорогою замовляю доставку квітів для Мії. В картці прошу написати: «Все не так, як ти подумала. М.» Вирішую, після з’ясування питання з «вагітністю»  Віолети, підійти до менеджера проекту і спитати про можливість працювати віддаленно. Треба розплутати цю історію з Мією. Більше так тривати не може. Хочу бути поряд завжди.

Прилітаю вдень в Сан Хосе. Тут, як завжди, спека. Беру таксі. Встигаю тільки розібрати речі і прийняти душ, як з’являється Віолета.

- Привіт, любий. - Намагається поцілувати.

- Давай без цього, Ві. - Прибираю від себе її руки. - І що за лайно з вагітністю? Ти геть з глузду з’їхала? - Я у сказі.

- Але у мене справді затримка кілька днів…- Починає вона.

- Можливо через твої постійні дієти? Не думала про це? А, можливо, був ще хтось, а повісити хочеш на мене? Га?

- Ні, Нікі, ти що. Останнього разу ми були без захисту.

- Останній раз я був такий ніякий, що взагалі був мало на що здатен, тож залиш свої фантазії для якогось іншого дурня. - Беру телефон і шукаю адресу найближчої приватної клініки. Набераю номер і прошу записти Віолету на сьогодні.

- Збирайся, в них як раз є час на п’ятнадцяту. Зробимо УЗД і відразу все дізнаємось!

Віолета блідне.

- Ні, не треба. Я не вагітна. Я просто сподівалась…

- На що? Спіймати мене таким чином? Навіщо? Навіть якщо б ти і справді залетіла від мене, я б визнав дитину, але ніколи не одружився з тобою. Я не кохаю тебе, затям вже! - Знов починаю лютувати.

- Ти бачився з нею?! Бачу, що так. Вона ж зрадила тобі! - Кричить. Стоп! Я нікому не казав, про те, що тоді сталося. Просто сказав усім, що розійшлися…

- Звідки ти це знаєш? Ві?! Кажи! - Підвищую голос. - Негайно!

- Я хотіла, щоб ти повернувся до мене…- Промовляє тихо. - Пробач…

- Що ти зробила?!

- На одній вечірці я випадково познайомилась з її колишнім, Леонідом, і ми разом придумали…

- Продовжуй! - Відчуваю, що те, що зараз почую переверне все. 

- Я знала, що ти збираєшся до неї їхати. Чула, як Гарі казав це Катрі. Леонід в той день зустрів її з практики і пригостив кавою з якимсь препаратом, що викликає втрату свідомості і часткову втрату пам’яті потім. Вона тобі не зраджувала, ну хіба що він…

В люті завдаю удару у стіну. Ніколи не бив жінок, але зараз я на межі...

- Геть! - Кричу на неї. - Забирайся, поки я ще себе контролюю! Ніколи не бив жінок, але така потвора як ти, може стати першою. Не спонукай мене! І якщо ти або твій спільник Льоня з’явитесь поряд із Мією, сядете. Присягаюсь!

Вона стискається під моїм поглядом і йде геть.

- Пробач…- Чую на останок.

Кляте лайно! Через цю курву ми стільки років були не разом. Ось чому я не побачив в очах Мії сорому чи розкаяння. Їй не має за що соромитись чи розкаюватись. Вона ні в чому не винна. Читаю про дію подібних речовин. Вона нічого не пам’ятає. Коли я приходив, вона була не притямі. Тепер я вже це розумію…А просто взяв і зник з її життя без жодних пояснень. Я був ображений. Вона ж зовсім нічого не розуміла. Дідько! Я зробив їй настільки боляче, а вона, все одно, знов впустила мене в своє життя. Моя дівчинка. Завжди була моєю. А я знов ледь не втратив її чи все ж таки втратив? Ось чому Віталій так на мене зреагував. Дідько! Дідько! Дідько! Клятий йолоп!

Вітаю!

Якщо вам подобається історія, не шкодуйте вподобайки, для мене це дуже важливо.

Гарного і тихого вечора. Бережіть себе!

Ваша Ніка)