Розділ 33

Микита

Бачу як Мія виходить з лікарні в бік автівки, цей її чел поряд. Поїде з нею? Ні. Видихаю, коли він відходить від машини, а вона виїзжає зі стоянки. Заводжу свою тачку та на відстані їду за нею. За десять хвилин звертає у двір, заїзджаю слідом. Паркується. Дивлюся, як вона виходить і йде до під’їзду. Поки ставлю машину, вона зникає. Дідько! Виходжу і дістаю цигарки. Бачу знайоме обличчя. Її старший брат, заходить у той же під’їзд з пакетом, мабуть до неї приїхав. Гаразд, почекаю, поки піде Віталій, і наберу її номер, якщо не відповість, спитаю в когось. Він виходить за півгодини, і я йду на зустріч. Можна і в нього номер квартири Мії спитати.

- Привіт. - Простягаю руку для рукостискання, але він чомусь дуже злий і відкидає її.

- Ах ти, покидьок довбаний! - І мені в обличчя летить кулак. Неочікуванно. Дідько!

- У чому справа, чел? - Питаю, спльовуючи ров.

- Ти ще питаєш, клятий виродок! Щоб я тебе біля сестри більше не бачив! - І мені прилітає ще раз, цього разу в брову. Встаю в захистну стійку, блокуючи наступні удари і пару разів відповідаючи, але не з усієї сили. Заношу руку для ще одного, але в цей момент з під’їзду вибігає перелякана Мія.

- Припиніть! - Кричить. Очі величезні від жаху, волосся растріпане. І на ній довга футболка під якою точно немає ліфчика. Дідько! Це пекельно гаряче. Ледь стримуюсь, щоб не витріщатись. Дивиться спочатку на мене, потім на брата. - Їдь додому, братику, будь ласка. Я сама тут розберусь.

Він буквально пропалює мене поглядом, на сестру дивиться з докором якось, але все ж таки йде до своєї тачки і їде геть. Я хочу вибачитись за такий безлад, але Мія жестом спиняє мене.

- Не хочу нічого чути. Просто йдемо зі мною, я оброблю твої рани і ти підеш…назавжди. І більше ніколи мене не потурбуєш. - Відчинає двері під’їзду, пропускаючи мене вперед. 

Їдемо у ліфті в тиші, а навколо наче тріщать електричні струми, як і раніше від близкості з нею. Сьогодні я не під дією алкоголю і вона також. Вона стоїть опустивши погляд в підлогу, а я витріщаюсь на неї. Яка ж вона зараз зваблива, так і хочеться накинутись на неї прямо тут, в ліфті. Ледь стримуюсь. Клята відьма. Виходимо на поверсі. Відчиняє двері квартири, йду за нею слідом і зупиняюсь у передпокої. Ніяких ознак, що тут живе чоловік поки що не бачу, всі речі належать їй. Це тішить.

- Туди. - Жестом вказує в сторону кухні.

Проходжу і знов зупиняюсь, продовжуючи оглядати все навколо. Вона тим часом підходить до кухонної стінки і стає навшпиньки, щоб дістати щось з верхньої шафки. Футболка підскакує майже до трусиків. Ух! Швидко підходжу до неї і допомагаю дістати аптечку, наші руки і тіла на мить притискаються, і це як спалах. Відчуваю як прискорюється її пульс. Зі мною те саме. Ставлю коробку з медикоментами на стіл і сідаю обличчям до неї. Вона підходить зовсім близько, бере ватний диск з перекисом і обробляє мою пошкоджену брову. Така зосереджена. Мій маленький лікар. Бере ще один диск і торкається губи. Я ковтаю слину, не витримуючи більше цих тортур, хапаю її руку, відводжу назад і притискаюся губами до її пухких губ, наче це єдине джерело в пустелі. Вона починає чинити опір, пробує відштовхнути мене, навіть б’є, але я продовжую утримувати її і цілую ще з більшою пристрастю. Це просто щось шалене. Тягну її на себе і вона сідає верхи, футболка підскакує, оголюючи ноги. О так! Послаблюю захват на її руках, коли відчуваю, що вона відповідає мені з не меншою пристрастю.  І вона вже сама обіймає за шию, а я цілую її шию, спускаюсь нижче і цілую збуджені груди прямо через футболку і ми одночасно стогнемо, продовжуючи наше спільне божевілля. Знімаю толстовку, а вона дивиться на мої нові тату, торкається пальцями. Допомагаю їй зняти футболку і насолоджуюсь побаченним, знову пристрастно цілую в губи, поки руки блукають бажаним тілом, даруючі насолоду і викликаючи нові стогони. Ще мить і це станеться, вона не заперечує, а я не можу зупинитись. Тільки не зараз. Який кайф бути з нею. З жодною з попередніх і наступних так не було. Ми наче відлітаємо кудись, досягаючи піку. Вона опускає голову на моє плече, важко дихаючи, так само як і я. Але несподівано, піднімається і починає вдягатись, тицяє мені мою толстовку. Що відбувається?

- Йди, будь ласка. - Просить, а в очах стоять сльози. Вона шкодує?

- Мія…- Хочу торкнутись її, але вона відступає. Розвертається і йде геть. Зачиняється в ванній.

Підходжу і стукаю. Вона не відповідає. Що з нею сталося? Дідько! Виходжу з квартири. І чого я домігся? Все стало тільки гірше. Це якась клята залежність, не зміг триматися осторонь. Мені варто поїхати за океан, щоб не шукати зустрічі з нею, але і це не допоможе. Сам же хотів домогтися, а потім кинути. Хотів завдати їй болю, як вона колись. І що тепер? Отримав бажане, але відчуваю себе лайном. Ненавидів за зраду, зараз же не розумію таку її реакцію. Наче це я зрадив її, а не навпаки. І жодної провини в очах, скоріш, те що побачив, схоже на образу. Що за маячня?  

Треба про все подумати, але поки що їду додому, як вона просила. За три дні в мене літак. Як встигнути все з’ясувати за такий короткий час? Поговорити би з кимось, хто зможе пояснити таку її поведінку. У Мії була подруга. Як же її звуть…Ліля…Ні…Лола, точно! Тільки де її шукати, університет вона вже закінчила. Здається вона зустрічалась з Максом, навіть жили з ним. Може вони все ще разом? Але, дідько, де ж їх шукати? Лайно!

Дякую за увагу до цієї історії. Не забувайте подарувати героям вподобайку і діліться враженнями в коментарях.