Розділ 6

Зачіска вже готова. Я зачисала волосся на косий проділ і заколола пасма у обличчя з обох боків, щоб не лізли в очі. На мені коротка лляна сукня ніжно-кремового кольору з рукавами-ліхтариками, напевно, найкоротша річ, що є в моєму гардеробі. І нетипова для мене. Спереду вона закрита, натомість спина оголена із зав’язками навхрест. На ноги взуваю легкі блакитні босоніжки з невисокими підборами.

- Мія, ти у нас така красуня! - Вигукує мама, і я знову дивлюся на себе у дзеркало.

Завжди вважала свої очі занадто великими, тому віддаю перевагу майже не підкреслювати їх макіяжем, хіба що злегка мазнути тушшю по віям. Але можливо сьогодні варто трохи підвести їх олівцем?

- Мала, куди це ти так вбралася? - Питає брат, заглядаючи в прочинені двері моєї кімнати.

- Йду в клуб з друзями, сьогодні «Rock me down» (Назва гурту вигадана) виступають.

- Круто! Але будь обережна там і щоб повернулась не дуже пізно. - Дає настанови Віталій.

- Знаю-знаю…- Відповідаю і загадково посміхаюсь. Після беру сумочку і відповідаю на дзвінок мобільного. Макс повідомляє, що вони з Лолою зараз піднімуться за мною, щоб я вже була готова. Коли прочиняю двері, мені вручають зв’язку повітряних кульок різних кольорів і форм, навіть з блистками та пір’ям. Я вирішую залишити цю красу вдома і відношу в свою кімнату.

- Тепер все, я готова, йдемо. - Кажу друзям і ми виходимо.

- Вау, крихітко, ти просто космос! - Вигукує Лола і обіймає мене.

- Підтримую. - Додає ніяково Макс.

- Та годі вам. Сукню мама купила, я не дуже хотіла її вдягати, але мама з бабусею наполягли. 

- І не дарма. - Підморгує подруга.

До клубу ми приїзджаємо як раз до початку виступу, Микита вже чекає на нас біля входу. Коли він бачить мене, в його погляді читається здивування і ще щось. «От дідько, я дивно виглядаю? Може десь пляма?» Починаю роздивлятися себе. Наче все нормально. Я не звикла до уваги з боку хлопців.

- З днем народження, Мія. - Промовляє він, нахиляється і легенько торкається губами моєї щоки. - Схоже, що уроки зі зміни іміджу тобі вже не потрібні. Шикарно виглядаєш. - Шепоче мені на вухо. Від чого в мене по тілу біжать мурахи і я шаріюсь.

Сам Томський, як завжди, виглядає досконало в білій футболці, чорних джинсах, косусі  і конверсах, а цей його аромат…Я все ніяк не можу отямитись від його торкання, що за чортівня? Напевно, це все від нервів. Я ж сьогодні знайомлюся із хлопцем своєї мрії. Мія-Мія. Даю собі уявного стусана. А тим часом Микита дістає з кишені коробочку і простягає мені. Я відкриваю і не можу повірити. В ній кулон у вигляді анатомічного сердця. Так несподівано і дуже приємно, що він запам’ятав про мою мрію.

- Дякую, Микито. - Відповідаю з усмішкою, кладу коробочку в сумку, і ми всі четверо заходимо в клуб.

В приміщенні клуба повно людей і навіть до барної стійки не дістатися так просто, але Нік каже, що забронював столик і веде нас до нього. Ми сідаємо і замовляємо напої і легкі закуски. Микита залишається вірним безалкогольному пиву, ми з Лолою беремо по коктейлю, Сава замовляє віскі з колою. Починається виступ, і ми підходимо ближче до сцени. Коли група виконує останню композицію, Микита запитує чи не передумала я щодо знайомства з Антоном. Я негативно хитаю головою. Тоді він бере мене за руку і веде крізь натовп кудись за сцену. Коли ми опиняємось біля підсобного приміщення, яке, як пояснює мені Микита, виступає гримеркою, мій рішучий настрій потроху спадає. Він збирається постукати, але двері раптом відчиняються і звідти виходить Антон власною персоною і ще один хлопець з гурту, здається базгитарист. Пару миттєвостей ми сві переглядаємось, а потім Микита, все ще тримаючи мою руку, обмінюється рукостисканнями з хлопцями і представляє нас один одному. Не забуваючи при цьому повідомити, що сьогодні в мене день народження. 

- Оу! Це круто! Вітаю, Мія! - Вигукує мій кумір. Який він все ж таки чудовий. - А давайте з нами на афтепати?! - Пропонує він.

Ми з Микитою переглядаємось і я згодно киваю. 

- Супер! - Відповідає Тоні Стар ( він же Антон). - Вас підкинути чи вам є на чому?

- Я на колесах, тому самі доїдемо, тільки адресу назви.

Тоні вбиває Ніку адресу в навігатор, і вони йдуть, промовивши: «Побачимось там».

- Я повинна попередити друзів. - Промовляю я.

- Звісно. Йдемо. - Відповідає хлопець.

Я пояснюю все Максу і Лолі, вони не ображаються, судячи з усмішок, їм і без нас весело. Треба буде завтра про все розпитати подругу, чи можливо мені тільки здалося, що щось між ними відбувається. Але це все завтра. Зараз же ми їдемо весело проводити час і спілкуватися з Тоні. Микита ще раз перепитує чи я дійсно хочу їхати на ту вечірку, але я чи то під дією алкоголю чи просто емоцій, не уявляю як можу відмовитись. Тоді ми виходимо і він веде мене до мотоцикла…Що?! Я ж у сукні! І доволі короткій!

- Почекай трохи. - Промовляє Микита, потім підходить до байка. Там відчиняє багажник і дістає другий шолом. А ще знімає з себе косуху і одягає її на мене. 

- Ти можеш змерзнути, тим більш з відкритою спиною. - Говорить він, дивлячись на мою сукню, потім його погляд сягає моїх голих ніг і він, закусюючи великий палець, хитає головою.

І що це має означати?..Ну так, я у сукні, але звідки мені було знати, що ми кудись поїдемо на його Хонді (спортивний мотоцикл Honda CB650R). Обережно надягає мені на голову шолом, опускає скло, після цього вдягає свій і сідає попереду, допомагаючи мені теж всістися.  Сукня відразу підскокує вгору, оголюючи мої ноги ще більше.